Зіно Давидофф — король тютюнового світу з Новгорода-Сіверського.
Привіз у Європу кубинські сигари, а потім спалив їх цілу копицю, бо були неякісними
У рецептах успіху найвідоміших багатіїв світу традиційно є два обов’язкові складники, що переважають всі інші компоненти: непомірна праця і вихід за межі комфорту. Це простежується ледь не у кожній біографії фігурантів списку «Forbes» (якщо не брати до уваги відвертих злодіїв із пострадянських країн). І навіть у такому неблагородному бізнесі, як торгівля тютюном, такий алгоритм актуальний. Яскраве підтвердження цього — історія відомого на весь світ вихідця з України Зіно Давидоффа (Зіновія Давидова)
Одного разу, розглядаючи карту вин у ресторані, він зрозумів, що до кожного із напоїв пасувала б сигара, і почав продавати тютюн разом із дорогим алкоголем. Такі елегантні маркетингові рішення допомогли Зіно Давидоффу побудувати власну бізнес-імперію. Його прізвище на упаковці стало ознакою хорошого смаку та бездоганної якості.
Перш, ніж розповідати історію єврейського хлопчика із бідної сім’ї, який значною мірою диктував моду у XX столітті, варто наголосити, що куріння вбиває, навіть якщо пачка цигарок виглядає, як витвір мистецтва.
Майбутній тютюновий магнат народився 1906 року у Новгороді-Сіверському (Чернігівщина), згодом його батьки переїхали до Києва.
Останні десятиліття царської Росії супроводжувалися періодичними спалахами антисемітизму, єврейські будинки часто громили і вбивали їхніх мешканців. Тому 1911-го родина Давидових змушена була втікати в Женеву (Швейцарія). Там шестирічний Зіновій, або ж Зуселе-Меєр, допомагав батькові змішувати тютюн і згортати папіроси у невеликій крамниці, яка і годувала емігрантів. Після закінчення школи голова сім’ї відправив хлопця побачити світ до Латинської Америки, виділивши гроші лише на квиток в один бік.
Хоча Давидофф продавав людям розкіш, сам жив доволі скромно, не зраджуючи власним звичкам із часів бідної юності.
Великого вибору куди поїхати у Зіно не було, адже з документів він мав лише тимчасову посвідку на проживання у Швейцарії. Візу вдалося відкрити в посольстві Аргентини. Перетнувши океан, Давидов намагався влаштуватися офіціантом, утім дуже швидко життя показало належне йому місце — тютюнову фабрику. Спочатку він працював там простим робітником, а згодом і закупівельником. Пізніше хлопець побував і в Бразилії, і на Кубі, де два роки трудився на тютюновій плантації, освоюючи майстерність виробництва сигар. Саме тоді Зіно винайшов спосіб пересилати їх у Європу — в дерев’яних скриньках із приладом, який вбирає надмірну вологу.
ЗМІ часто цитуюють слова Давидова-старшого, коли той вперше побачив кубинські сигари: «Кажуть, що геніальне просте, але щоб настільки…»
Щоправда, коли син повернувся в Женеву, місця в сімейному бізнесі йому не знайшлося. Та й справи в тютюновій крамниці йшли не надто добре, тому її довелося продати. Але новий власник призначив Зіно управляючим і не пошкодував про це, адже через два роки той викупив магазин за вдвічі більшу ціну.
Зі своєю дружиною Мартою Зіновій познайомився на танцях. Це було справжнє кохання. Вони зустрілися після повернення хлопця з Куби і з того часу завжди були разом: працювали у власних крамницях, а вона все життя про нього турбувалася, готуючи український борщ і вареники.
Під час Другої світової війни тільки Давидофф торгував дорогим тютюном у Європі. Він, як і згодом Стів Джобс, у бізнесі завжди робив ставку на ексклюзивність, елітарність своєї продукції. Йому навіть вдалося домовитися про співпрацю з кубинськими революціонерами й переконати їх відмовитися від машинного виробництва сигар.
У 1970 році фірма «Давидофф» об’єднується з імпортером тютюну «Оттін’є Імпекс компані», чим суттєво закріплює становище на ринку. Магазини компанії відкриваються в найбільших світових столицях, до них навідуються найвідоміші люди планети: Арнольд Шварценеггер, Вупі Голдберг, Лінда Євангеліста, Джек Ніколсон…
Хоча Давидофф продавав людям розкіш, сам жив доволі скромно, не зраджуючи власним звичкам із часів бідної юності. Кажуть, що він лише раз зумів вирватися із дружиною у відпустку, але пробув на курорті тільки один день, бо бізнес вимагав особистої присутності.
А наприкінці життя, щоб зберегти репутацію фірми, публічно спалив 200 тисяч сигар через їхню низьку якість.
Зіно Давидофф помер у 1994 році, залишивши після себе величезну корпорацію, яка нині реалізовує не лише тютюн та алкоголь, а й одяг, парфуми, вироби зі шкіри. В одному з інтерв’ю Зіно зізнався: «Я все життя торгував мріями та ілюзіями. Мій батько міг би мною пишатися».
Леонід ОЛІЙНИК
