То чи знайдеться охочий на 120 тисяч «баксів»?!

Українські олімпійці на «білій Олімпіаді» у Пхьончхані поки демонструють неабияку стійкість та свідомість. Знаючи, що за кожну з медалей обіцяно кругленькі суми (120 ти­сяч «баксів» за «золото», 80 ти­сяч — за «срібло», 55 тисяч — за «бронзу»), а також розуміючи фінансово–економічний стан України — наші спортсмени вперто утримуються від завоювання нагород! Ми, звісно, неабияк цінуємо їхнє патріотичне бажання зекономити бюджетні кошти… Проте глибоко в душі все одно сподіваємося: наші героїчні олімпійці все ж не втримаються, і ще таки змусять чухати потилиці пана Гройсмана та його урядову компанію — коли доведеться шукати мільйончик–другий тих таки «баксів» на преміальні!

Ну а якщо серйозно, то у вітряно–морозяному повітрі Пхьончхана–2018 українські носи потроху починають вчувати запах Солт–Лейк–Сіті–2002 та Ванкувера–2010. Нагадаємо, що з тих двох зимових Олімпіад «синьо–жовто–тризубим» довелося їхати взагалі без нагород. Щоправда там, пригадується, у нас таки були «дерев’яні», чи хоча б «напівдерев’яні» медалі — наші спортсмени хоча б наближалися до омріяних п’єдесталів.

У Пхьончхані (враховуючи результати вівторкових змагань) нашим найвищим досягненням поки лишається 14–те місце Віти Семеренко в жіночому біатлонному «спринті». А в абсолютній більшості стартів українські атлети вибувають на етапі кваліфікацій, покликаних відсіяти відвертих «слабачків» — аби «не плуталися під ногами» під час вирішальних змагань справжніх претендентів на медалі…

Якщо для збірної Німеччини сани виготовляє BMW, австрійська команда співпрацює з Mercedes, то я сам собі їх роблю у гаражі. 

Тішить, що олімпійська дистанція не пройдена ще й на половину, а розіграш більшості комплектів нагород таки попереду!

Поки ж лишається радіти успіхам представників інших держав. До прикладу, Нідерландів. Держава, площа якої лише вдвічі перевищує площу Волинської області, відправила в Пхьончхан майже таке ж представництво, як і Україна (ми 33–х атлетів, вони — 34–х). Це зовсім небагато, якщо порівнювати зі 156–ма спортсменами з Німеччини, 226–ма — з Канади, чи 243–ма — зі США.

Проте якщо у 33–х українців поки кругленький нулик у графі «нагороди», то у 34–х представників Нідерландів — (станом на вівторок!) уже п’ять «золотих», чотири «срібних» і дві «бронзові» медалі! Усі вони здобуті ковзанярами (як «класичними», так і «шорт–трекистами»). Саме у цих двох видах спорту виступають 30 із 34–х представників цієї «помаранчевої» країни, яка у проміжному медальному заліку перебуває на другому місці, буквально наступаючи на п’яти лідеру — Німеччині.

Натомість українцям вів­торкові старти запам’ятаються й курйозно–трагічною ситуацією за участю нашого саночника–одиночника Андрія Мандзія з Кременця на Тернопільщині. Під час свого заїзду наш спортсмен… випав із саней — проте зумів заскочити в них на швидкості понад 100 км на годину! Він таки дістався до фінішу — але до фіналу не потрапив…

Ну і як тут не згадати фрагмент інтерв’ю Андрія Мандзія, яке він дав незадовго до початку Олімпіади:

«У нас, повторюся, вирішальну роль відіграють сани. І якщо для збірної Німеччини їх виготовляє BMW, австрійська команда співпрацює з Mercedes, то я сам собі сани роблю у гаражі».

Українське спортивне чиновництво тоді буквально «стало на дибки». Особливо лютував міністр молоді та спорту Ігор Жданов, який обіймає цю посаду з грудня 2014–го. Поважний чиновник рішуче заявив про «спекуляції», адже — за його словами — українським олімпійцям закупили «все, що тільки можна», та ще й «у необхідних обсягах»!

Саночник Мандзій сперечатися із високопосадовцем не став — він просто виклав численні фото з того самого гаража, на яких він самотужки майструє ті самі сани, з яких випав, і в які вскочив під час кваліфікаційного заїзду в Пхьончхані…

 

Лідери медального заліку Олімпіади–2018 на 16.00 середи

№ Країна	З	С	Б	Всього
1. Німеччина	7	2	3	12
2. Нідерланди	5	4	2	11
3. США	4	1	2	7
4. Норвегія	3	5	3	11
5. Канада	3	4	3	10
6. Франція	2	1	2	5