Чому Тимошенко снідає у Вашингтоні?

Поїздка до США вітчизняних депутатів проходила в негативному для України контексті. Того дня парламент не зміг працювати через банальну причину: не було кому голосувати. На сайті «Радіо Свобода» навіть з’явився заголовок «Українські законодавці відклали важливий законопроект задля участі у Трамповому молитовному сніданку». Вони не проголосували за важливі законопроекти, серед яких — ​про створення антикорупційного суду для підтримки Національного антикорупційного бюро України.

«Іронія полягає в тому, що українські законодавці бажають полетіти до Вашингтона, — ​сказано в повідомленні «Радіо Свобода», — ​щоб переконати своїх прихильників, але може відбутися зворотне: подальші затримки з цими законопроектами навряд чи влаштують західних прихильників України, які останніми тижнями висловили побоювання, що Київ відмовляється від зобов’язань щодо реформ, під які були позичені мільярди доларів у МВФ».
Крім того, пошумів Олег Ляшко, вимагаючи від голови парламенту Андрія Парубія опублікувати весь список тих, хто їздив до американської столиці, і вирахувати ці дні з їхньої депутатської зарплати. Він заявив, що до Штатів полетіло понад 50 нардепів.

За інформацією «Укрінформу», захід відвідали депутати від «Батьківщини» — ​Юлія Тимошенко, Сергій Власенко, Григорій Немиря; представники фракції «Народний фронт» — ​Антон Геращенко, Павло Унгурян; від «Блоку Петра Порошенка» — ​Артур Герасимов, Максим Єфімов, Андрій Павелко.

Останніми роками українські політики полюбили снідати у Вашингтоні. Майже традиційно на початку лютого туди їх навідується цілий натовп. Тут кожного першого четверга у лютому відбувається молитовний сніданок за участі президента США.
Цю традицію започаткував методистський священик, норвезький іммігрант Авраам Вереде, який 1942 року провів такий сніданок із членами Конґресу та столичними бізнесменами. Він мав за мету помолитися і зібрати кошти на допомогу бідним. Через десять літ, 1952–го, до них приєднався президент США Дуайт Ейзенхауер. Відтоді такі сніданки проводяться традиційно. На сьогоднішній день у них беруть участь понад три тисячі осіб.

Посилилися підозри у її зв’язках з президентом Росії Володимиром Путіним. Бо інакше як пояснити відсутність Тимошенко у залі засідань Верховної Ради у січні під час голосування за закон, який визнавав Російську Федерацію країною–агресором?

Потрапити туди можна лише за запрошенням. Формально вони безкоштовні, але відомо, що організація такого «папірця» лобістськими фірмами коштує як мінімум 25000 доларів США. Хоча соратник Тимошенко Сергій Власенко заперечив у інтерв’ю телеканалу «ZIK» оплату за участь у сніданку.

Торік головною інтригою було те, чи зустрінеться Тимошенко із на той час новим президентом США Дональдом Трампом. Колишній прем’єр-міністр короткочасно з ним побачилася. Преса пережовувала інформацію із джерел від «ВВС» про те, що Тимошенко ловила Трампа ледь не біля туалету, після чого їх провели у невеликий офіс. Сама Тимошенко спростувала цю інформацію, заявивши: все погане, що чули про зустріч, організовано Президентом  (мався на увазі Петро Порошенко).
Тоді Трамп запевнив, що не залишить Україну, однак про жодні офіційні домовленості не йшлося, оскільки зустріч була неформальною, а Тимошенко — ​не в тому статусі, щоб домовлятися про щось офіційно з президентом США. Хоча сама лідерка БЮТ стверджувала, що зустріч була «цілком офіційна, нормальна, але коротка».

Цього року Юлія Тимошенко вже не претендувала на розмову із Дональдом Трампом. Прес–служба «Батьківщини», крім інформації про участь у власне сніданку, поширила повідомлення про її зустрічі у Вашингтоні. Вона мала бесіду з уповноваженим Державного департаменту США по Україні Куртом Волкером, сенаторами Марком Рубіо і Бобом Коркером, помічником Державного секретаря США у справах Європи та Євразії Вессом Мітчеллом. Згідно з прес–релізами, на зустрічах ішлося про протидію корупції та пошук миру на Донбасі.

Курт Волкер після свого призначення торік на посаду представника Держдепу США по Україні буває в Києві дуже часто. Тож нема сенсу для розмови з ним їхати аж до Вашингтона. Інші зустрічі були неофіційними. Жодних рішень на них не ухвалювалося. Тож яка користь від подібних заходів для Тимошенко, крім прагнення нагадати про себе у Вашингтоні?

Свого часу досить швидко після приходу до влади Дональда Трампа український олігарх Віктор Пінчук надрукував у американській пресі статтю, яка пропонувала план врегулювання українсько–російських стосунків. Незабаром з’явилася інформація про те, що депутат Верховної Ради від «Радикальної партії» Андрій Артеменко проводив кулуарні переговори з чиновниками у Вашингтоні. Він так само пропонував план мирного врегулювання.

Український істеблішмент праг­не продемонструвати у США свою дієвість, заручитися підтримкою впливових американських діячів, що може допомогти зміцнити позиції в Україні. А Юлії Тимошенко це тим більше потрібно, оскільки вона не відмовилася від президентських амбіцій і, найімовірніше, висуватиметься на цей пост на виборах 2019 року. Крім того, вона прагне продемонструвати українському правлячому класу, що має хороші зв’язки в Америці і здатна за потреби вирішувати проблеми. Тим більше необхідна така демонстрація для свого електорату.

Недавно Стокгольмський арбітраж прийняв рішення щодо російсько–українських газових угод 2009 року, яким фактично визнав їх невигідними для України. Оскільки ініціювала документ тодішня прем’єрка Юлія Тимошенко, це поставило під сумнів її відданість інтересам України. Посилилися підозри у її зв’язках з президентом Росії Володимиром Путіним. Бо інакше як пояснити відсутність Тимошенко у залі засідань Верховної Ради у січні під час голосування за закон, який визнавав Російську Федерацію краї­ною-агресором?

Тимошенко змушена щось протиставити іміджу політика, який, попри патріотичну риторику, відстоює російські інтереси. Демонстрація своїх прозахідних устремлінь може цьому відчутно посприяти. Зустрічі у Вашингтоні з американськими політиками є кроком у цьому напрямку.

Юрій ЛУКАНОВ,
журналіст, блогер 
інтернет-видання «Лівий берег» (lb.ua)