Хто винен? Невістка! Хто лихая? Свекруха!

Діапазон скарг у стосунках свекруха–невістка надзвичайно широкий і зачіпає найрізноманітніші сфери, що всього й не опишеш: надто часто відвідує — жити не дає, рідко приходить — узагалі не цікавиться, приносить дітям подарунки — хоче їх підкупити, не купує — скнара, щось радить — вважає, що невістка дурна, не радить — байдужа… 
Можна ще писати і писати: тема давня, як світ і рід людський. Та все ж… Пропоную пошукати хоч би п’ять причин, що змусять нас поглянути іншими очима на людину, завдяки якій нам є з ким створити щасливу сім’ю та народити дітей.

Тож, дорогі невістки, занотуйте для себе:

1. Ваша свекруха зробила те, за що ви маєте їй бути вдячні все життя, — народила вашого чоловіка. Хіба цього мало, аби спробувати налагодити з нею стосунки? Цей пункт міг би бути єдиним у списку. Але про всяк випадок додам ще декілька. Заради закріплення ефекту.

2. Свекруха, як делікатно натякає пункт перший, — це мама людини, з якою ви одружені. Навіть якщо ви вважаєте, що ваш чоловік став таким хорошим не завдяки вихованню своєї мами, а всупереч йому, — цього все одно достатньо, щоб не ворогувати.

3. Саме свекруха має ключ до кращого розуміння вашого чоловіка, бо вона знає його довше, ніж ви, і була присутня у його житті саме в ті миті, коли він формувався як особистість. Варто зробити над собою зусилля і слухати довгі історичні екскурси на тему «пам’ятаю, коли йому було рік… два… три», бо саме так ви зможете не лише зблизитися зі свекрухою, але й знайти аргументовані відповіді на питання, в кого саме «вдалися» ваші діти.

Мама і дружина — це різні місії, різні завдання, різні пріоритети.

4. Мама вашого чоловіка — бабуся ваших із ним дітей. Вони її люблять так само, як і вас: безумовною любов’ю. А вона любить їх. І хто знає, коли вам знадобиться допомога і підтримка вашої свекрухи у догляді за дітьми… Не руйнуйте мостів.

5. Хоч як бери, але у вас зі свекрухою спільна мета: ви обидві прагнете щастя для того самого чоловіка. Ви союзниці, а не конкурентки. І якщо подивитися на маму свого чоловіка крізь таку призму, то необхідність будувати фортифікаційні споруди відпаде.

Любі свекрухи, вам також доведеться докласти трішки зусиль:

1. Ніхто ніколи не буде любити вашого сина так, як ви. Це правда. Але ніхто і не повинен. Дружина вашого сина любить його по–іншому — не менше, не гірше, просто інакше. І так має бути.

2. Ваша невістка — це теж чиясь дитина. Прийміть її саме так. Як дитину. Дозвольте стати повноцінним членом вашої родини і не критикуйте тих батьків, які її народили й виховали. У всіх свої методи. Але чомусь ваш син вибрав саме її.

3. Проявіть жіночу солідарність. Вашій невістці також нелегко призвичаюватися до нових життєвих обставин — підтримайте її добрим словом. Вам не складно, а для неї це велике полегшення.

4. Мама і дружина — це різні місії, різні завдання, різні пріоритети. Не вимагайте від невістки наслідувати вас у догляді за вашим сином. І ніколи не підривайте її материнського авторитету. Краще будуйте з онуками свої власні взаємини, що грунтуються на любові та довірі, а не на «перетягуванні линви».

5. Насправді підвалинами для хороших стосунків із невісткою є ваше ставлення до вашого сина. Якщо ви зможете прийняти факт, що він уже дорослий, змиритися з його вибором, відпустити молоду сім’ю з–під вашого контролю і довіряти їм як батькам їхніх власних дітей, — тоді як наслідок отримаєте вдячну невістку, яка буде цінувати вас і шанувати усе життя.

Гарні взаємини між невісткою та свекрухою будувати неважко, головне — хотіти. Повірте, роль «дракона» вимагає значно більших затрат душевних ресурсів і, крім спустошення, може ще й до руйнування сім’ї призвести. Подумайте, чи цього ви бажаєте.

Віта ЯКУБОВСЬКА, колонка на сайті сredo.pro.