А Лобачівські актори вже підкорили столицю! (Відео)

Восени 2018–го самодіяльному театру народного дому «Просвіта» села Лобачівка Горохівського району виповниться 5 ро­ків. Напевно, в Україні ще не було колективу сільських аматорів, який у такому «юному» віці виступав би перед столичною публікою. Але це вдалося дітищу провідного актора Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, народного артиста України, лауреата Шевченківської премії, уродженця Лобачівки Петра Панчука.

Для лобачівців зірковий Панчук — ​їхня гордість і просто земляк, який народився навіть не тут, а на хуторі за два кілометри. Із часом хутір зник, бо «совєти» переселили його мешканців у село, коли Петькові було лише два роки. Хлопчик часто плакав, казав мамі, що хоче додому… І зараз народний артист щоліта приїздить у свою Лобачівку, до батьківської хати, неподалік якої під старою грушею п’ять з половиною літ тому закопав пуповину сина Серафима. Приїздить, щоб віддати моральні борги перед земляками.

«Якби я був футболістом, я б створив у Лобачівці успішну футбольну команду. Коли б став бізнесменом, то збудував би у ній новий Будинок культури. Та я всього лиш актор, тому зробив те, що вмію. Я не в силі привезти у село театр Франка, та достеменно знаю, що духовне життя потрібне селянам, як хліб», — ​казав Петро Панчук, презентуючи сільський театр на столичній сцені перед початком вистави. Розповів, як скликав на першу репетицію хліборобів, учителів, учнів школи. Як вони мало не засинали від втоми, бо перед тим важко працювали цілий день, але наступного дня знову приходили і старалися так, наче мали б вступати до театрального вишу!

Кожна відпустка на Волині Петра Фадейовича закінчувалася новою постановкою. Спочатку — ​«Мартин Боруля» Івана Карпенка–Карого, далі — ​«Земляки» Василя Шукшина, «Тев’є–молочник» Шолом–Алейхема. А у Київ приїхали з «Миною Мазайлом» Миколи Куліша. Столичний бомонд був уже начуваний про Панчуковий театр. Знав про те, що допомагати панові Петру на Волинь приїжджали актриса з Варшави Магдалена Важеха, її колега Ганна Охрімчук із Києва, акторка Московського театру студії «ІР» Марія Караман.

Якби я був футболістом, я б створив у Лобачівці успішну футбольну команду. Коли б став бізнесменом, то збудував би у ній новий Будинок культури. Та я всього лиш актор, тому зробив те, що вмію. Я не в силі привезти у село театр Франка, та достеменно знаю, що духовне життя потрібне селянам, як хліб.

Ролі у виставі «Мина Мазайло» виконали керівник театру Андрій Корнейко (Мина Мазайло), Людмила Панчук (Рина), заступник директора лобачівської школи Зоряна Бойчук (тьотя Мотя), працівник охорони Богдан Квятковський (дядько Тарас), землевпорядник сільради Світлана Шевчук (Мазайлиха), студент факультету театру і кіно Рівненського державного університету Сергій Корнейко (Мокій Мазайло), студентка філологічного факультету цього ж вишу Софія Сітовська (Баронова–Козино), старшо­класниця місцевої школи Настя Савчук (Уля), студент Горохівського коледжу Львівського аграрного університету Олександр Шевчук (Козак) і наймолодший актор — ​п’ятирічний синочок зіркового подружжя Панчуків Серафим.

Своє захоплення акторам, а також звукорежисерам — ​вчителю музики лобачівської школи Олександру Шепшелею і студентці Софії Корнейко — ​після аплодисментів у залі Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка–Карого висловили директор Інституту літератури НАН України Микола Жулинський, заслужений діяч мистецтв України, режисер театру імені Івана Франка Петро Ільченко, режисер Сергій Проскурня, кінорежисер Михайло Ткач, екс–ректор Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка–Карого Микола Линник та інші.

Наступного дня лобачівці виступали у залі Академії праці і соціальних відносин. Глядачів зібралося чимало. Про дебют аматорського театру вони дізналися завдяки радіо «ТРК», журналісти якого запросили на розмову Сергія Корнейка, Софію Сітовську, Настю Савчук і, звісно, Петра Панчука. На радіо «Ера» про колектив розповіли начальник відділу культури Горохівської райдержадміністрації Діна Колесник, Людмила Панчук, Андрій Корнейко і Зоряна Бойчук. Послухавши одну з розмов, на виставу волинян вирішила піти навіть мама Надії Савченко пані Марія.

Минулої осені у Лобачівці почалися зйомки документального фільму про аматорський театр. Продюсер кіностудії «Red Glass production» Яна Алтухова, режисер Стас Гуренко і оператор Олександр Бойко скористалися нагодою побачитися з волинянами. Відеокамери зафіксували всі три дні виступів самодіяльних акторів із волинського села, які завдяки видатному односельчанину та власному бажанню творити прекрасне, дійшли аж до столичної сцени.

P. S. За сприяння в організації поїздки та інформаційну підтримку народний аматорський театр села Лобачівка і його художній керівник Андрій Корнейко дякують начальнику відділу культури Горохівської райдержадміністрації Діні Колесник, начальнику уп­равління регіонального роз­витку райдержадмініст­рації Миколі Панасюку, Міжнародному громадсь­кому об’єднанню «Волинське братство» і особисто його членкині Галині Бідношей, керівникам фермерських господарств Анатолію Маслічуку і Валентину Слуцькому, газетам «Волинь–нова» і «Горохівський вісник».

Василь РОГУЦЬКИЙ.