«Ні Президент, ні прем’єр не поремонтують нам доріг — беремось за справу самі»

Це поліське село приємно дивує своїми дорогами: вони тут рівненькі та доглянуті, без величезних вибоїн. Втомившись роками чекати милості від держави, наслухавшись постійних відмовок чиновників, що грошей на ремонт немає, селяни вирішили привести їх до ладу самотужки. Дружно скинулись копійкою, закупили потрібні матеріали, залучили техніку, хто яку мав на господарці, та приступили до праці. За цей час селянам вдалося відремонтувати майже всі вулиці, а також прокласти кілька нових автодоріг.

Кипіли роботи у Воєгощі й нещодавно. Під гучний рев машин близько чотирьох десятків чоловіків старанно орудували лопатами на центральних вулицях села, засипаючи щебенем незначні ями. Лише за півгодини вони спромоглися впорати понад п’ять кілометрів. Знайомимося з воєгощанськими «автодорівцями–аматорами». Дуже тішиться таким запалом місцевий житель Віктор Чмух.

Своїми силами ми не лише ремонтуємо дороги, а й збираємо кошти, утримуємо пожежну частину, облаштували аптечний пункт, стадіон.

— Кілька років тому через величезні і глибокі баюри центральною вулицею їхати було страшно, бо для автовласника це могло обернутися загубленим колесом або побитою підвіскою. Минали центр села і маршрутки. Доїжджали до зупинки, що за три кілометри звідси, і розверталися. Тому щоразу нам доводилось далі прямувати пішки. А тепер перевізники почали частіше направляти автобуси, — ​каже Віктор Іванович. — ​Своїми силами ми не лише ремонтуємо дороги, а й збираємо кошти, утримуємо пожежну частину, облаштували аптечний пункт, стадіон. Хоча постійної роботи у селі немає і людям доводиться шукати сезонний заробіток, молодь залишається на місці. Вирішили звести нові оселі приблизно 40 сімей, переїжджають у Воєгощу люди і з сусідньої Брониці.

Приєднався до такої ініціативи і Василь Чмух, який також втомився їздити по ямах.

— Дешевше дорогу зробити, аніж щоразу ремонтувати підвіску. Колись сільська рада наймала своїм коштом грейдер. Але тоді в неї було хоч якесь фінансування, тож могла заплатити. Минулого року ніхто на ці потреби ні копійки не виділив. Тому, аби лагодити шляхи, мусимо скинутися самі — ​по 100, 500, 1000 гривень, коли як.
Як зазначає пан Василь, маючи свою техніку, селяни не лише власними силами виконують якісний ремонт доріг, а й значно економлять при цьому.

— Останній раз, коли наймали автодорівський грейдер, заплатили за півтора дня його експлуатації майже 10 тисяч гривень. Зараз, аби провести грейдерування всіх вулиць, нам достатньо 1500. Підрахували, що за рік на обслуговування техніки (зокрема на пальне) пішло лише 17 тисяч гривень.

Долучається до розмови і «головний грейдерист» у селі — ​Григорій Федчик, тракторист за освітою. Він зізнається, що швидко опанував нову професію.

— Коли бачимо, що дорога трохи вибилася, пускаємо грейдер. Зараз усі маршрутчики кажуть, що дороги у Воєгощі найкращі, — ​каже пан Григорій.

Напевно, найбільша заслуга в цьому сільського депутата Василя Собчука, котрий не лише підтримує починання громади, а й радо надає особисту техніку, підвозить матеріали, зокрема щебінь.

— Звісно, стараємося, бо ж робимо для себе, для дітей. У мене, наприклад, їх п’ятеро… Своїми силами зібрали 150 тисяч гривень, за які проводився ремонт доріг. Привезли 18 фур щебеню, це орієнтовно 750 тонн. Про пісок я взагалі мовчу. Якщо порахувати, то його, певне, не менше півтори тисячі тонн використали. І це все за кошти громади. Ви самі бачите, наскільки воєгощанці ініціативні. Та хочеться, щоб допомогла нам трошки і держава.

Не стоять осторонь «дорожнього питання» й у сільській раді, проте поки що їй не вдається підтримати справу громади коштами.

— Фінансово, на жаль, сільрада не може допомогти у втіленні такого значного проекту. Ще у 2015 році в нас позабирали всі можливі джерела надходжень. Грошей заледве вистачає на зарплатню працівникам, — ​розповідає очільниця громади Наталія Ковальчук. Вона визнає, що проблема поганих доріг у Воєгощі остаточно не вирішена. Однак завдяки селянам наразі їхній стан значно покращився. 

Олександр ПРИЙМАК