Олі Поляковій вдалося посмикати за бороду Фіделя Кастро

Розпадались на планеті Земля держави, змінювались президенти та диктатори, вже й клімат встиг змінитись, а головний команданте Острова Свободи, здавалося, вічний. Український співак Олександр Фоззі Сидоренко навіть пісню про це написав. Пригадуєте: «Поки Фідель… живий, я ще дитина, я ще малий». «Відтоді, як ми були маленькі, Фідель Кастро не змінювався. Коли я ходив у дитячий садок, він уже був сивий і з бородою. Коли ми приїхали на Кубу позаторік, він був ще живий. Було відчуття: доки він живий, можемо вважати себе дітьми», — ​розповідав співак.

Але ось уже понад рік, як бородань–революціонер у темно-оливковому френчі пішов у кращі світи, а разом з ним — ​і ціла епоха. 13 серпня 2016 року Фідель відзначив своє 90-річчя в театрі імені Карла Маркса, а через три місяці помер.

Але «головнокомандувач кубинської революції» встиг насолодитись пенсією. Не чіплявся до останнього подиху за крісло, як інші диктатори, а рівно 10 років тому, 19 лютого 2008 року, пішов з усіх посад, які фактично давали йому необмежену владу, і передав справи своєму молодшому брату Раулю. Після 49 літ біля керма Куби! І тоді ще 8 років провів на «заслуженому відпочинку», по кілька разів на рік спростовуючи чутки про свою смерть.

Хтось зараз згадує Фіделя «незлим тихим словом», а хтось — ​навпаки. Одні доводять, що своїми благими намірами він вистелив Кубі дорогу в пекло, інші з цим не згодні і називають справді вражаючі факти про Острів Свободи. Наприклад, що одна з найбідніших країн світу за тривалістю життя і розвитком медицини заткне за пояс чимало розвинених держав. А українці обов’язково з вдячністю згадають, що саме небагата Куба багато років приймала на лікування дітей, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Я ніколи не вбачав протиріч між тими ідеями, якими я живу, і тими ідеями, якими жив Ісус.

З іншого боку, разом із майже двома мільйонами кубинців (20% населення!), які за час правління Фіделя Кастро нелегально покинули острів, його смерті раділа і рідна дочка Аліна. У 1993 році, використавши підроблений іспанський паспорт, вона втекла до США. Тож далеко не всіх кубинців влаштовував режим, що його побудував команданте. І, певно, дуже неприємно йому було усвідомлювати, що серед них — ​і власні діти.

А ось як сам Фідель Кастро характеризував свою країну: «Куба — ​це рай у духовному сенсі слова. І ми воліємо вмерти в раю, ніж виживати в пеклі». Що ж, якщо не склалося з матеріальним «раєм», то чому б не оголосити духовний?..
До речі, Кубу її керманич офіційно проголосив атеїстичною державою, але це аж ніяк не заважало йому зустрічатися з папами Римськими. Особливо став прагнути духовних бесід він наприкінці життя. Фідель особисто відвідав у 1996 році Іоана Павла ІІ, а потім мав зустрічі у 2012 та 2015 роках із Папою Бенедиктом XVI та Папою Франциском відповідно. Попри те, що його у 1962 році відлучили від церкви. Зрештою революціонер–атеїст виголосив: «Я ніколи не вбачав протиріч між тими ідеями, якими я живу, і тими ідеями, якими жив Ісус».

Команданте взагалі любив побалакати про життя, причому довго. А коли мав вдячних слухачів — ​то й поготів. 29 вересня 1960 року з трибуни ООН він виголошував промову 4 години 29 хвилин, за що заслужено потрапив у Книгу рекордів Гіннесса. Проте, за інформацією агентства «Reuters», найбільш тривала промова Кастро була виголошена на ІІІ з’їзді Кубинської Комуністичної партії в 1986 році і тривала       7 годин 10 хвилин! Втім, можливо, жага до довгих промов — ​то не лише його особливість, а більшості диктаторів…

Та цілком ймовірно, що Фідель Кастро може потрапити у Книгу рекордів і в іншій номінації — ​за кількістю отриманих подарунків. Значна частина з них — ​це портрети самого команданте. Доклались до цієї справи і волиняни. Зокрема, майстер–різьбяр із Мерви Горохівського району Ярослав Зіник та відомий майстер–більярдист із Луцька Іван Ариванюк, які виготовили зображення керманича Острова Свободи для радянських делегацій. Пан Ариванюк на знак вдячності від Фіделя навіть отримав у подарунок книгу з його особистим підписом!

А хто любить творчість української співачки Олі Полякової, то може подякувати Фіделю Кастро ще й за її виховання, до якого той, як з’ясувалось, теж долучився. Батько Олі три роки був послом СРСР на Кубі і дуже здружився з Фіделем. Та так, що кубинець нібито навіть став хрещеним батьком Олі. «Якщо зважити на те, що Фідель Кастро — ​закоренілий атеїст, то хрещеницею мене можна назвати дуже умовно, — ​сміється вона. — ​Але те, що я сиділа у нього на колінах і смикала його за бороду у трирічному віці — ​чиста правда!».