Професор Петер Акст: «Ледачі живуть довше»
В Україні кажуть: «Добре їсти, довго спати — мусить Бог здоров’я дати». Підтверджує цей народний «рецепт» гарного самопочуття на довгі роки і відомий німецький фахівець із геронтології та психології
Чому лінуватися корисно?
Професору Петеру Аксту нині під 80. В молодості він захоплювався бігом на довгі дистанції, був членом президії німецької федерації легкої атлетики. А потім відмовився від тривалих тренувань, бо зрозумів, що фітнес і спорт тільки вкорочують життя. Цю ідею він розвинув у книзі «Ледачі живуть довше», яку написав спільно з донькою–лікарем Міхаелою Акст.
Ще у 1908 році фізіолог Макс Рубнер заявив, що кожній істоті «відпущено» обмежену кількість життєвої енергії. Цю ідею тоді швидко забули, але останнім часом до неї знову повернулися. Існує теорія, що людині начебто відпущено природою удвічі більше енергії на одиницю ваги, ніж більшості тварин. Якщо розумно нею розпоряджатися, то можна жити до 130 років. Від нас самих залежить, буде наше життя економною комфортною мандрівкою чи марнотратною, виснажливою гонкою.
Відомо, що у всьому світі представниці прекрасної статі живуть довше за чоловіків у середньому на п’ять — вісім років. Акст пояснює цей феномен з точки зору науки. При однаковому зрості і вазі основний метаболізм (обмін речовин) у жінок на 10 відсотків повільніший. Тобто, за один і той же проміжок часу вони витрачають на 10 відсотків менше життєвої енергії, ніж чоловіки. І живуть довше на стільки ж.
Професор наводить приклад і з життя звірів. Лев у природі змушений полювати на здобич, напружуватися. На свободі він живе 8–10 років. У зоопарку — вдвічі більше. Білі ведмеді в рідній Арктиці не живуть довше 20 років. У зоопарку дотягують і до 40. У дикій природі тварини щодня долають багато кілометрів у пошуках їжі і піддаються постійному стресу. А мешканці зоопарку живуть спокійно і розслаблено.
І академіки помиляються
Втекти від інфаркту, як виявилося, не вдасться. Навпаки, надмірні фізичні навантаження можуть спровокувати серйозні проблеми із серцем. Мода на активні ранкові пробіжки розпочалася після бестселера американського спортивного журналіста Джеймса Фікса «Все про біг». Слідом за ним за здоров’ям, молодістю рвонули мільйони. Сам журналіст подавав блискучий приклад — у 50 років долав щотижня 100 кілометрів, часто брав участь у марафонах. Але у 1984 році Фікс помер після змагання з бігу. Йому було лише 52 роки!
Професор Акст наводить десятки прикладів смертей відомих спортсменів від інфаркту. Наприклад, Володимир Куц, світовий рекордсмен із бігу на 5 і 10 тисяч метрів, помер у 48 років від серцевого нападу.
Змушує задуматися і досвід Миколи Амосова. Він відомий не тільки як видатний кардіохірург, кібернетик, учений–медик, академік, директор Інституту серцево–судинної хірургії, а й як активний популяризатор здорового способу життя, бігу. Книга Амосова «Роздуми про здоров’я» була видана за життя автора 15 мовами загальним накладом 7 мільйонів.
Повсякденних «вправ», таких, як прибирання, робота у домашньому господарстві, прогулянки з собакою, миття вікон або підйом по сходах достатньо для збереження здоров’я і бадьорості.
Коли у сорокарічного хірурга у 1954 році почалися проблеми зі спиною, він створив комплекс із 10 вправ. Кожну виконував у швидкому темпі 100 разів. У підсумку — знаменита «Тисяча рухів» Амосова. Обмежив харчування, пізніше додав біг, гантелі, вправи на керування психікою. І начебто все було добре. У 80, завершивши хірургічну практику, академік вирішив втекти від старості. Почав знаменитий експеримент, щоб прожити 100–120 років. Він включав щоденний ранковий біг 4–6 кілометрів, гімнастику, зарядку. Сувора дієта, загартовування… Але у 89 років Амосов несподівано помер. Інфаркт!
За місяць до смерті академік писав: «Межі навантажень були явно завищені… Треба було скорочувати вправи набагато раніше, не чекати, поки серце зовсім відмовить…»
На думку Петера Акста, посилені заняття «оздоровчим» бігом, фітнесом б’ють не тільки по серцю. Інтенсивні навантаження, ймовірно, підвищують ризик виникнення раку. У дослідженні 84 тисяч випускників Гарварду вчений Поледнак з’ясував, що спортивні люди частіше вмирали від різних пухлин, ніж неспортивні.
Спростовує Акст і теорію про користь загартування. Він вважає, що холод — один із головних «пожирачів» життєвої енергії. Організм змушений витрачати її, щоб підтримувати постійну температуру тіла. Чи не тому серед «моржів» немає довгожителів. Недарма професор радить німцям і жителям Північної Європи взимку їздити на відпочинок у теплі сонячні країни.
Диван і телевізор — теж не вихід
Так що ж пропонує доктор медицини Акст для довгого і щасливого життя? Лінуватися теж потрібно з розумом. Він рекомендує 7 простих правил:
1. Енергійна півгодинна ходьба 4 рази на тиждень. Енергійна — до пульсу 120 ударів за хвилину.
2. Тричі на тиждень — вправи на розтяжку 10–15 хвилин.
3. Уникайте стресів.
4. Не переїдайте, підтримуйте свою ідеальну вагу. Раз на тиждень дотримуйтеся посту або голодуйте.
5. Не економте на сні.
6. Любіть тепло, сонячне світло.
7. Частіше байдикуйте. «Не бійтеся спокою, бездіяльності — адже саме в цей, здавалося б, згаяний час ви робите для свого організму щось дивовижне: економите енергію».
Петер Акст наводить цікаву таблицю про можливу тривалість життя людини і тварин. У робочої бджоли вона становить 3–6 місяців, у виноградного слимака — 18 років, у черепахи — 150 років, а ми з вами повинні жити до 130.
Ви досі двічі на тиждень ходите у фітнес–клуб, хоча насправді охочіше попрацювали б у саду? Дослідження доводять, що довічна спортивна активність додає два (!) роки життя. Однак один американський кардіолог підрахував: час, проведений вами на біговій доріжці, у спортзалі становить як мінімум ці ж два роки! Повсякденних «вправ», таких, як прибирання, робота у домашньому господарстві, прогулянки з собакою, миття вікон або підйом по сходах достатньо для збереження здоров’я і бадьорості.
