«Я хочу бути разом з усіма!»
Перша леді України: «Особливі діти навчать нас людяності»
Дружина Президента України Марина Порошенко побувала у Луцьку, щоб долучити область до національного проекту Благодійного фонду Порошенка «Інклюзивна освіта — рівень свідомості нації»
Пані Порошенко і голова Волинської облдержадміністрації Володимир Гунчик підписали Меморандум про створення інклюзивно–ресурсних центрів.
Перша леді наголосила, що на Волині функціонує 153 навчальних заклади, в яких навчається 334 дитини з особливими потребами, але повноцінною реабілітацією охоплені лише близько 2%. Тому вона виступає за створення в області мережі таких центрів для особливих дітей від 2 до 18 років, де будуть доступні всі корекційні послуги за новими світовими нормами. 18 таких центрів з нового навчального року діятимуть на Волині.
Пані Порошенко запевнила, що навіть з коротенької зустрічі з луцькими батьками, чиї дітки цьогоріч пішли в перший інклюзивний клас, зрозуміла, що зміни в освіті щодо інклюзії перспективні.
— Особливі діти мають йти до школи разом з однолітками, сидіти разом із ними за партами, соціалізуватися, спілкуватися, тягнутися за успішними. Це важливо і для звичайних дітей, бо стають людянішими, — пояснила дружина Президента. — Ми розробили типові проекти медіатеки та ресурсної кімнати, які мають бути в кожній українській школі. За ними передбачені зона відпочинку, інтерактивні дошки, розвивальні засоби, кухонний стіл для освоєння побутових навичок.
— Інклюзивно-ресурсні центри — це реформування старої системи психолого–медико–педагогічної комісії (ПМПК), які запрацюють на рівні ОТГ і районів, у яких такі діти проживають, та підвищать якість отримання послуг. Міносвіти закупить тести для особливих дітей, з ними будуть працювати корекційні педагоги: логопеди, дефектологи, які супроводжуватимуть вихованців до 18 років, — наголосила перша леді.
А щоб швидше запрацювала ідея, пані Порошенко передала керівництву області вже готові типові проекти інклюзивно–ресурсних центрів для територіальних громад, розроблені спільно з Міністерством регіонального розвитку.
Володимир Гунчик звернувся до присутніх освітян та районних очільників працювати так, щоб бути серед лідерів нового проекту.
Голови ОТГ і районних адміністрацій своєю чергою підписали угоду про співпрацю. А секретар Луцької міської ради Григорій Пустовіт розповів, як інклюзія діє в Луцьку та що для цього робить керівництво міста:
– 12 луцьких дітей з особливими потребами відвідують ДНЗ, 30 навчаються в семи школах за інклюзивною програмою. Ми ввели 4 посади асистентів у дитсадках і 11 — у школах. 273 дитини навчається у реабілітаційному центрі й минулого року для них зробили зручний актовий зал, встановлюємо ліфт. Триває ремонт у Будинку вчителя, де з вересня 2018-го запрацює перший інклюзивно–ресурсний центр. Паралельно проводимо навчання педагогів, бо в 2019 – 2020 роках плануємо відкрити ще два центри.
Володимир Гунчик подякував першій леді за увагу до потреб дітей нашого краю, і просив посприяти у волинському проекті — будівництві храму у Волновасі Донецької області, щоб об’єднати всіх українців і духовно відродити націю. Дружина Президента відзначила необхідність такої спільної справи, яка вселяє віру, що Бог захистить Україну.
Пані Порошенко запевнила, що навіть з коротенької зустрічі з луцькими батьками, чиї дітки цьогоріч пішли в перший інклюзивний клас, зрозуміла, що зміни в освіті щодо інклюзії перспективні.
Пані Порошенко запевнила, що навіть з коротенької зустрічі з луцькими батьками, чиї дітки цьогоріч пішли в перший інклюзивний клас, зрозуміла, що зміни в освіті щодо інклюзії перспективні.
Брифінг для волинських журналістів тривав всього 10 хвилин, тому не всі охочі поставили запитання першій леді. Зокрема, пані Марину запитували, як вона оцінює готовність Волині до нового освітнього проекту, на що та відповіла, що відчула це на 100%, переговоривши дорогою з керівниками громад.
Як відбуватиметься інклюзивне навчання на базі шкіл, згідно з нововведеннями, якщо інклюзивно–ресурсні центри — структура лише допоміжна, позаурочна, так би мовити, бо навчатимуться діти з особливими потребами в загальноосвітній школі, а як швидко кожен із них отримає власного асистента, передбаченого Законом про інклюзивну освіту, — побачимо. Та хочеться сподіватися, що інклюзія не кане в Лету через ту ж таки нестачу коштів на місцях, якщо фонд не достатньо її фінансуватиме.
