Тато світитиме їй яскравою зіронькою все життя…

Мирослав (на фото) воював у складі міліцейського спецпідрозділу «Світязь». Ця медаль — ​частинка пам’яті про найріднішу людину, яка вже ніколи не зможе стиснути її в обіймах. Про татка, котрий не повернеться з війни.

«Погляд батька… Це очі дорослої дитини. Вони пронизують тебе, ніби хочуть запитати у нас усіх: «Чому війна забрала мого тата?!» — ​читаю коментар під світлиною у мережі «Фейсбук» автора фото Руслана Шпоти. Війна забирає багато життів, когось робить мужнім та стриманим, а малечу наділяє недитячими спогадами. Вона вірить у те, що її тато на небі став ангелом… Маленька відчувала його турботу й увагу, навіть коли по телефону казав теплі лагідні слова, що дуже любить усіх: її, сестричку Христинку та маму Олю. І скоро повернеться…

Дивлюся на фото і намагаюся уявити, що ж відбувається в душі дівчинки, в якої війна забрала найдорожче. Мабуть, тому, що сама часто бачу себе дитиною, відчуваю її сльози. Полеглий за правду тато світитиме їй з неба яскравою зіронькою все життя.

Чи з’явиться у Горохівському районі володар «Золотого м’яча»?

 Незважаючи на передостаннє місце в турнірній таб­лиці Першої ліги, футбольний клуб «Волинь» продовжує «кувати» нові кадри. І навіть дещо розширив свою «школу»

На початку навчального року за сприяння клубу в ПТУ–27 Берестечка відкрили футбольну секцію, де безплатно займаються студенти училища (на фото). Така практика була поширеною за радянських часів, а от тепер схожих секцій залишилося зовсім мало. Функціонери «Волині» порівнюють свою школу із «шахтарською» та «динамівською». Для вихованців вони закупили необхідний спортінвентар та форму, організували на базі ПТУ триразове харчування. Також підлітки мають змогу жити в гуртожитку. Це потрібно для того, щоб стежити за режимом молодих спортсменів. Скажімо, якщо тренер помітить сигарету в руках учня, той більше займатися в гуртку не буде.

Схожі вимоги і до дисципліни: за спізнення на тренування нікого не похвалять. Вихованці школи «Волині» весь рік відточують свої навики на відкритих майданчиках, адже тут кажуть, що в залі зірку великого футболу підготувати неможливо.

Леонід ОЛІЙНИК.

Як кіт Сєпар проти сепаратистів воював

 Можливо, цей котик і не такий красунчик, як то бувають хатні пухнастики (на фото). Але він — ​особливий. Це — ​Сєпар, і він із донецької Ольховатки. А назвали його так бійці нашої 14–ї ОМБр, коли воювали на Сході, бо прийшов на їхні позиції без запрошення

Натерпівся, видно, той котик чимало, але відчував, що тут його не проженуть і не образять. Хлопці хоч і дали йому спочатку не дуже ласкаву кличку, та прийняли, обігріли і ділися солдатським пайком. За це пухнастий Сєпар віддячував бійцям своїм особливим котячим чуттям, попереджаючи про ворожі обстріли. А коли захворів комбат, Сєпар вигрівав його, вмостившись на грудях. Хлопці пов’язали йому на шию синьо–жовту стрічку, бо того заслужив пухнастий вояка. Перед ротацією навіть комбат «сварився» з товаришами — ​кожен хотів такого чотирилапого друга забрати додому. Щоправда, Сєпар сам собі вибрав господаря. Василь Шендрик, учитель Липлянської спецшколи–інтернату, а тоді, в 2014–му, на війні — ​командир взводу з позивним Дядя Вася, часто згадує своїх бойових побратимів і серед них обов’язково котика Сєпара.

Лариса ЗАНЮК.

Замість лелеки тепер дітей приносить 3D–принтер

Нинішня цифрова революція найбільше впливає на молоде покоління, а особливо на дітлахів. Вони якимось дивним чином уміють користуватися комп’ютером, планшетом та ноутбуком

Я знаю 4–річного хлопчика, який навчився читати не завдяки абетці, а користуючись маминим мобільним телефоном. Одного разу він буквочка за буквочкою склав цілу фразу: «Іванко хоче «Кіндера». Батьки були приголом­шені, але їхнє дитя з тих пір читає й набирає короткі тексти, щоправда, ручкою писати не вміє й навіть не хоче пробувати.

Так само сучасні малюки вже не дуже вірять у прадавню версію про своє походження. Якщо пам’ятаєте, на запитання, звідки беруться діти, наші батьки впевнено відповідали, що їх приносить лелека. Ще був варіант, що знаходять у капусті. Нещодавно 5–річний Богданко, внук моїх знайомих, уважно подивився сюжет про 3D–технології, забіг у кімнату до бабусі–вчительки й, загадково усміхаючись, вигукнув:

— А я знаю, звідки я взявся!

Бабуся взяла на озброєння свій педагогічний такт і делікатно поцікавилася:

— Можеш нам розповісти, якщо хочеш.

— Мене надрукували на 3D–принтері, — ​урочисто заявив онук.

Кость ГАРБАРЧУК.

ПРИВІТАЙТЕ ІМЕНИННИКІВ:

27 — ​Георгій, Кирило, Костянтин, Федір.

28 — ​Олексій, Арсеній, Софія.

А ви подякували бабусі–повитусі?

Сьогодні вшановується пам’ять святого рівноапостольного Кирила. Цього дня існувала традиція ходити в гості до бабусь–повитух, яким дякували за допомогу при народженні дітей. Їх пригощали пирогами, солодощами, на столах обов’язково стояв напій на основі прянощів та меду. Наші предки помітили, що хороша погода на Кирила — до міцних морозів.

За прогнозом чергового синоптика обласного гідрометеоцентру Валентини Набоки, сьогодні — мінлива хмарність, без істотних опадів, на дорогах ожеледиця. Вітер східний, 7—12 метрів за секунду. Температура повітря по області — 11—16, у Луцьку — 12—14 градусів морозу. 28–го — хмарна погода з проясненням, часом невеликий сніг, на дорогах ожеледиця. Вітер північно–східний, 5–10 метрів за секунду. Температура повітря вночі — 12—17, вдень — 10—15 градусів морозу.

За багаторічними спостереженнями, найтепліше 27 лютого було 2002 ро­ку — плюс 13, найхолодніше — 1963–го — мінус 29 градусів.

У Рівному найближчі дві доби буде хмарно, часом йтиме невеликий сніг, від 12 до 17 градусів морозу.