Мангалиці люблять дубову кору і навіть ловлять рибу

Він живе зовсім неподалік від села. Як каже сам господар, хутір «притулився спиною» до хат. А городи і садок впираються в сусідські. Але все таки це хутір: поруч — озеро і ліс. За хлівами величезні загороди, де рохкають незвичні для нашого краю угорські свині.

 — Усе почалося з… тиску, — Віталій Борисович веде мене до загонів. — Я дізнався про властивості м’яса мангалиць і купив трохи. Треба сказати, що його споживання нормалізує тиск, поліпшує нервову та серцеву діяльність. Це не прості свині. Їхня батьківщина — Угорщина. У 1820 році цісар, хворий на гіпертонію, дав вказівку дослідити, яке м’ясо можна споживати. Найкращий білок виявився у свинині, але у ній було багато жиру. Тому схрестили чимало порід, аби до мінімуму зменшити вміст холестерину. М’ясо мангалиць має високі споживчі якості і навіть вбиває ракові клітини.

Отож, спробувавши нової свинини, Віталій Леонович привіз на свій хутір кілька мангалиць і облаштував свою домашню ферму. В Угорщині закупив породистого хряка. Усі тварини живуть на вулиці у загородах. Невеликі навіси приваблюють їх хіба що у спеку. Значно охочіше вони вилежуються у виритих ямах: улітку охолоджуються в багнюці, яка, наче панцир, тримається на вовні, а взимку там гріються.

— Позаминулої зими було 26 градусів морозу. Я пішов глянути на них: бачу немає жодної. Думаю: або змерзли, або вискочили із загорожі. Але гукнув: «Ділаш!» — піднімається замет. А вони під снігом, який накрив їх повністю. Їм так навіть краще, — каже господар і показує величезну яму, яку вирили. — А за рахунок того, що їдять землю, ці льохи витривалі і не хворіють.

Коли свиноматка пороситься, то інші допомагають зігрівати поросят. Хряк дихає на малих. А якщо дорослих у загоні троє, то лягають спати трикутником, а малечу беруть усередину. В Угорщині цих свиней виганяють на пашу, як корів. Увечері тварини самі повертаються додому.

Усе почалося з… тиску. Я дізнався про властивості м’яса мангалиць і купив трохи. Треба сказати, що його споживання нормалізує тиск, поліпшує нервову та серцеву діяльність.

— Вони мають дві камери у шлунку. Тож травлення у них дуже добре: гази можуть відійти в другу камеру, — Віталій Борисович перелазить через огорожу, підкликає великого самця на кличку Малиш і починає чухати його за вухом. — Якщо звичайна домашня свиня наїсться забагато сіна, то в неї може забитися шлунок або кишківник. У цих такого ніколи не буває.

Годувати мангалиць просто: вони споживають усе підряд. Узимку їдять люцерну, сіно, зерно, кору дуба (останню особливо полюбляють — обгризли геть усього чималого дуба). Влітку їхнє меню різноманітніше: листя, зілля, морква, огірки, кабачки, картопля, зрештою все, що росте на городі. Розжовують навіть кісточки абрикоса, а волоські горіхи розкушують і випльовують самі лише шкаралупи. Добре поїдають і жолуді, які тваринам кидають разом із дрібними гілочками та листям.

Як розповів Віталій Леонович, його улюбленці влітку купаються у ставку, пірнають і навіть, буває, ловлять рибу.

— Колю старим дідівським методом. Соломою обкладемо — і за кілька хвилин туша вже обсмалена. Нинішні породні напрямки: ландраси, йоркшири, гемпшири — це м’ясні свині. Так, у них мало сала і багато м’яса, але воно не має аромату та смаку. Свинина з мангалиць суттєво відрізняється від звичайної. Коли я заколю цього кабанчика і починаю готувати, то навіть у селі запах чути. Як у колишніх свиней, яких годували наші діди, як я пам’ятаю.

Віталій Леонович повторює, що споживання м’яса мангалиць має позитивний вплив на його здоров’я.

— Раніше пив таблетки від тиску. Робота була нервова. А став жити на природі, завів хазяйство, бігав, купався. Нині про таблетки вже забув: два роки не вживаю. Перепадів тиску також не помічаю. Колись мороз, сніг, дощ я вже відчував би, а тепер ні. Навіть каву п’ю, — зізнається Віталій Борисович.