Одна із перших афіш культового фільму.
Волохатий монстр із добрим серцем захоплює нас уже 85 років (Відео)
Тендітна дівчина в руці гігантської горили — це один із найвідоміших символів кіноіндустрії XX століття. Фільм «Кінґ–Конґ», що з’явився на світ у 1933–му, ідеально доповнив культурну картину епохи, окреслену Дарвіном та Фрейдом
Маленькому Меріану Куперу, «батькові» кінозірки–примата, свого часу подарували книгу Поля дю Шайю про подорожі Африкою, де, за словами автора, він зустрічав дивовижних велетенських горил. Цей образ так заворожив майбутнього режисера, що навіть окопи Першої світової війни не змогли його затьмарити.
Кінострічка Меріана Купера та Ернста Шодсака «Кінґ–Конґ» увібрала у себе найновіші технології того часу. Зобразити мавпу-гіганта вдалося завдяки ляльковій мультиплікації. Крім того, була сконструйована велетенська лапа монстра у повному масштабі, а замість штучних декорацій активно застосували рір–проекцію. Щоправда, з пропорціями автори картини щось намудрували, бо протягом фільму ріст горили постійно змінювався — від 5 до 20 метрів.
Цікаво, що у фіналі Кінґ-Конґа, який услід за дівчиною видерся на найвищу тоді споруду — Емпайр-Стейт-Білдінг, розстрілюють із літака режисери Купер і Шодсак.
Не літаки стали причиною його смерті. Чудовисько загинуло через красуню.
Крилатою стає остання фраза фільму. Після того, як смертельно поранена горила дбайливо випустила білявку з лапи, один із головних героїв, кінематографіст Денхам, каже: «Не літаки стали причиною його смерті. Чудовисько загинуло через красуню».
Дивовижна мавпа, яка померла на екрані, продовжувала жити в головах кіномитців.
У 1962 році в Японії знімають «Кінґ–Конґ проти Ґодзілли». Суперником горили мав бути Франкенштейн — утім, в американців щось не склалося з бюджетами й ініціативу перехопила студія із Країни сонця, що сходить. Протистояння двох монстрів з різних культур було комерційно успішним, й у 1966–му японці створюють аніме про Кінґ–Конґа для американського ринку. В цей період навіть у Боллівуді знімають гігантську мавпу, щоправда з індійським колоритом.
Великий голлівудський римейк фільму 1933–го з’явився у 1976 році — на студії «Парамаунт». Там намагалися перевершити успіх «Щелеп» із конкуруючої студії «Юніверсал Пікчерс». Цього досягти не вдалося, але наступного року «Кінґ–Конґ» став найкасовішим фільмом.
Щоправда, були й провальні переспіви цієї історії. Яскравий приклад — картина 1986–го «Кінґ–Конґ живий». Відгуки критиків були вкрай негативні, а актор Пітер Майкл Гетц за результатами прокату отримав чек на 3 центи.
Воскресити монстра насправді вдалося Пітеру Джексону (режисеру «Володаря Перснів»). Його Кінґ–Конґ, що побачив світ у 2005–му, — самотній, старий і значно менший, ніж попередники. А розправити плечі тварюці вдалося торік у фільмі «Конґ: Острів черепа», там король приматів — 30–метровий, темпераментний звір, яким і задумував його Меріан Купер.
Леонід ОЛІЙНИК
Дивимось фільм повністю:
