Аматорський театр "Відродження" імені Богдана Берези
Аматорський театр «Відродження» здобув право називатися іменем засновника Богдана Берези
Володимир-Волинський районний будинок культури звітував перед глядачем
Не часто доводиться бачити повен зал любителів театру, тим більше в райцентрі. А серед них – чи не половина військових. Всі чекають появи на сцені аматорів театру «Відродження» під керівництвом Олени Шарко, вихованки Богдана Берези.
Колись у далекому 1971 році у Володимир-Волинський РБК прибув молодий і діяльний Богдан Степанович. Олена Касьянівна після Рівненського гуманітарного інституту все вбирала, як губка, від учителя. За 15 років його роботи народний театр з містечка славився вже далеко за межами Волині. Коли у 1986 році Богдан Степанович припинив творчу працю райцентрі й очолив обласний музично-драматичний театр ім. Т. Шевченка, то залишив по собі найкращі спогади у володимир-волинців, а його вихованці – Підберезники, як їх колись жартівливо називали – і зараз хочуть бути під покровительством славного імені.
Як колись на гастролі, так тепер їздять туди, де їх чекають найбільше – у прифронтову зону. Ведуть волонтерську роботу, товаришують з РБК у Волновасі й отримували вже неодноразову подяку від командування військових частин, до яких навідувалися з концертами.
Настав час прозвітуватися за рік роботи.Аматори зіграли ліричну драму за мотивами Бориса Грінченка «На русалчин Великдень», зануривши глядача у легенду про дівчат-русалок.
Змусив реготати Голохвастов та Проня Прокопівна, Пан Возний – «крутий предпреніматель» та Наталка Полтавка, яка не хоче виходити за того заміж, хто не знає мови, - у сучасній інтерпретації режисерки й акторки Олени Шарко та аматора Андрія Славінського.
Сколихнула проникливим декламуванням поезії «Жінко, чого ви плачете?» молода надія театру Анжела Потапова.
Запросили актори й дружину Богдана Берези, Аллу Вікторівну, та доньку Ганнусю з Луцька. Пані Алла розчулилася, що в її рідному містечку так бережуть пам'ять про чоловіка, який завжди горів своєю роботою. Тепло пригадали колегу актор обласного драмтеатру Ярослав Абрам’юк, Ігор Лиско, Галина Микита, Наталя Авдієнко, Наталя Тарасова.
Пан Ярослав розповів, як з усього Союзу тоді лише Володимир-Волинський театр поїхав у Чехію на міжнародний фестиваль, і хто зна, чи не був би він справжнім професійним, якби Богдан Степанович тут залишився. 4 грудня 2010 року не стало заслуженого діяча мистецтв України... Хочеться, щоб народний театр «Відродження» імені Богдана Берези завжди нагадував про нього містянам.
Підтримати волинських друзів прибула з Рівного натхненниця бійців, авторка й виконавиця патріотичних пісень Христина Панасюк. Подарувала їх захисникам країни та учасникам театру, серед яких двоє воюють на Сході – син режисерки Андрій Шарко та Вадим Франасюк.
Багато зроблено і є куди рости аматорському театру, зазначили представники від управління культури. Театр продовжує традиції наставника, у акторів горять очі, хочеться, щоб вони горіли й у кожного в залі.
Є надія, що цей театр досягне висот, лиш би не втинали йому крил у польоті. Займаються ж аматори менше року, а так палають! Молодь з місцевих аграрного й педагогічного коледжів бігає на репетиції в театр, а не в нічні клуби, їде до солдатів з патріотичними піснями й виставами, а не гарцює на дискотеці. І це все – на чистому ентузіазмі, а дай їм ще трохи фінансових можливостей – гори звернуть.
Дерзайте, аматори, і до нових зустрічей з глядачем! І, як підтвердження сподіванням, – пісня Христини Панасюк:
«Нас не здолає холодна байдужість, нас зігрівають гарячі серця,
ми відбудуємо сильну країну, з тими, кому зараз не всеодно».
