Cкандал, земельний дерибан та бійка під музику — ​все заради «блага» громади

Дивлячись телевізійну трансляцію цього «веселого» музичного засідання, мені пригадалася класна пісня Андрія Макаревича, яку виконує група «Машина времени»:

Сегодня самый лучший день,
Пусть реют флаги над полками!
Сегодня самый лучший день —
​Сегодня битва с дураками…
Без сумніву, 38–ма сесія Луцької міської ради таки увійде в історію місцевого самоврядування Волині. Точніше, вона вже стала історією завдяки земельному скандалу, котрий побачила вся Україна
 

Бурхлива та емоційна суперечка розпочалася через те, що у порядку денному було кілька «болісних» питань, зокрема про надання в оренду на 10 років ТОВ «Житловий квартал» земельних ділянок площею майже два гектари на Рівненській, 119 та Вороніхіна,  37. Цього дуже прагнула провладна більшість, до якої входить 23 депутати з «УКРОПу», «Батьківщини», три вигнанці–радикали Аркадій Соломатін, Сергій Була й Костянтин Петрочук та колишні представники БПП Євгеній Ткачук і Олександр Козлюк. Опозиція категорично вимагала зняти ці питання з розгляду й пропонувала виставити комунальну землю на аукціон, — ​мовляв, таким чином можна буде залучити більше коштів у бюджет.

На початку сесії депутати з фракцій «Народного конт­ролю», «Свободи» та «Самопомочі» заблокували президію, а Павло Данильчук назвав проект рішення дерибаном міської власності. Коли його пропозицію не підтримали й не поставили на голосування, він кинув регламент в обличчя головуючому на засіданні сек­ретарю міської ради Григорію Пустовіту.

Громадськість міста повинна знати, який відвертий дерибан відбувається у стінах ради і на майбутнє пам’ятати, за кого не потрібно голосувати.

Емоції в залі аж зашкалювали: суперечки та взаємні звинувачення не вщухали. Але стало ще веселіше, коли після перерви та чергового блокування Павло Данильчук приніс у залу потужну колонку і ввімкнув гучну музику (кажуть, пісні Вакарчука сподобались усім). У залі з’явилися поліцейські та інспектори муніципальної варти, котрі спробували забрати в депутата колонку. Час від часу виникали локальні сутички та оголошувалися постійні перерви у роботі, на які, згідно з регламентом, має право кожна фракція.

Коли аргументи закінчилися, у хід пішли кулаки. Сергій Була накинувся на депутата Миколу Собуцького, якого намагалася врятувати Алла Надточій. Між собою зчепилися Костянтин Петрочук та Павло Данильчук. Зупинив мордобій лише Гімн України, який увімкнули через музичну колонку.

Попри протести, крики та конфлікти, проукропівська більшість була послідовною й дружно голосувала за питання порядку денного, хоча давно закінчився робочий день і розпочався останній вечір цієї примхливої й непередбачуваної зими. Врешті–решт серед ночі «Житловий квартал» під крики «Ганьба!» таки отримав омріяні ділянки в оренду на 10 років. Що тут скажеш — ​демократія перемогла. Всі титанічні зусилля задля «блага» міської територіальної громади…

У знаменитій повісті Ольги Кобилянської «Земля», яка побачила світ у 1901 році, є такі слова, сказані ніби про нинішню ситуацію в Луцькій міській раді: «Але Бог добрий, простить людям, хоч як вони його гнівають, хоч мордують одні одних, убивають, ошукують, присягають фальшиво, крадуть…»

Бог точно їх простить, бо Він милосердний. Але чи пробачать своїм обранцям лучани, котрі, може, й не зрозуміли, що сталося тієї ночі?

коментарі

«І у Верховній Раді побачили цю ганьбу»

Ігор Лапін, нардеп від Луцька на своїй сторінці у Facebook:

«Під час виступу з трибуни Верховної Ради продемонстрував фрагмент відео нічного дерибану землі в Луцькій міській раді та подав запит до Генеральної прокуратури, аби вони звернули увагу, до чого призводить бездіяльність процесуальних керівників у Волинській області, в тому числі і прокуратури».

 

«Ми змушені були вдатися до таких дій»

Павло Данильчук, депутат, керівник «Народного контролю»:

— Два гектари міської комунальної землі «порішали» задарма для своїх прихвоснів–дерибанщиків. Ми вдалися до різних методів, щоб не допустити прийняття цих рішень. Адекватні керівники міста шукали б компроміс та здоровий глузд. Але в їхніх кріслах сидять маріонетки, які виконують накази з кабінетів на Винниченка. Ганебне та корупційне рішення щодо цих ділянок продавили з порушенням регламенту та законодавства під наш музичний супровід з криками «Ганьба!» Водночас у місті нема землі для учасників бойових дій чи інших соціальних категорій, а вони виділили «халявну» землю для своїх. Громадськість міста повинна знати, який відвертий дерибан відбувається у стінах ради і на майбутнє пам’ятати, за кого не потрібно голосувати. Наші дії не назвеш геть демократичними чи цивілізованими, але це останній аргумент — ​громадський протест! Я особисто втомився протягом року спостерігати, як під «патріотичними» гаслами банально крадеться та нищиться місто! Рубікон перейдено! Лише повні перевибори зможуть перезавантажити та легітимізувати інститут міської влади. А поки ми залишаємо за собою право в різний спосіб боротися з мерзенністю та несправедливістю!

 

«Треба негайно проводити вибори і міського голови, і перевибори парламенту»

Богдан Шиба, міський голова Луцька у період з квітня 2006–го по листопад 2010–го:

— Бійки у міській раді — ​наслідок хаосу і беззаконня, які панують в Україні через злочинну бездіяльність Верховної Ради. Адже вибори міського голови відповідно до чинного законодавства мали б відбутися не пізніше липня минулого року. Але парламент, який керується не Конституцією, а кулуарними домовленостями поміж олігархічними угрупованнями, досі не призначив дати їхнього проведення. Більш як рік міська рада функціонує у розбалансованому вигляді. Бо обраний громадою міський голова — ​це посадова особа, яка несе повну відповідальність перед законом і лучанами за всі дії міської влади. Лише він має повноваження зупиняти рішення ради чи виконкому. Відсутність легітимного голови породжує систему колективної депутатської безвідповідальності.

Утворивши таку собі «коаліцію за інтересами», простимульована ззовні прошкурницька більшість гарячково, як перед кінцем світу, розтягує майно, розхапує землю, розкрадає бюджетні кошти. Докорінно змінитися в кращий бік ситуація може лише після виборів як міського голови, так і міської ради, бо нині діюча (точніше — ​нині дерибаняча) повністю себе дискредитувала. Подальше зволікання з призначенням виборів спричинить важкі репутаційні та економічні втрати для обласного центру, позбавить перспектив розвитку у багатьох царинах життєдіяльності. Все наразі залежить тільки від Верховної Ради України. Але там — ​те ж саме: бійки, договірняки, дерибан, колективна безвідповідальність. Якщо ми ще досі суверенна демократична держава, то слід невідкладно проводити дочасні вибори не лише влади у Луцьку, але й парламенту. Інших варіантів розвитку подій Конституцією України не передбачено.

Ігор МАЗУР