Червоно–чорний прапор над вікнами голови ОДА — тільки на свята?

Депутати пропонують рішенням обласної ради рекомендувати вивішувати прапор ОУН не тільки на приміщенні обласної ради та ОДА, а також на будівлях усіх органів, установ та підприємств краю. Щоправда, тільки 10 разів на рік — до пам’ятних дат, як–от: дня народження Степана Бандери 1 січня, створення ОУН 3 лютого, дня народження Тараса Бульби–Боровця 9 березня, у День пам’яті жертв політичних репресій 21 травня, День захисника України та День створення УПА 14 жовтня, День Гідності та Свободи

21 листопада.

Рівненська обласна ра­да, якщо проголосує, не стане першою, яка ухвалила рекомендаційне рішення використовувати поряд із синьо–жовтим знаменом червоно–чорне. За подібне вже проголосували депутати Рівненського та Здолбунівського районів. Намагалися також ухвалити рішення і на півночі області, але депутатських голосів не вистачило. Бо ж використання такої символіки на адмінбудівлях — досить спірне питання.

— У мене також є червоно–чорний прапор, я його шаную, але спонукання його використати — нині недоцільне. Це може спровокувати конфлікти, — коментує Алла Черній, голова гуманітарної комісії облради, депутатка від «Батьківщини». — ОУН — велика віха в історії України, нам потрібно вивчати її діяльність, пам’ятати про подвиги. Але наразі це не фактор, який єднає українців. Окрім того, вивішування червоно–чорних стягів на адмінбудівлях можуть використати вороги України для чергових звинувачень. Це вигідно тим, хто не хоче, щоб в Україні була єдність. Потрібно починати з іншого — з дитячих садків розповідати дітям про боротьбу України у XX столітті, щоб виросло покоління, яке по–іншому ставитиметься до ОУН та його символіки.

У нас є офіційний державний символ — синьо–жовтий прапор, якого достатньо,  щоб підкреслювати патріотичні позиції.

Натомість Андрій Бортнік, депутат від фракції «Свобода», думає інакше:

— Україні постійно щось закидають. Але це наша історія, наше минуле, яке потрібно поважати і знати. Історія національно–визвольного руху, боротьба за незалежність — це позитивні речі. Не думаю, що цю ініціативу використають для будь–яких провокацій. Депутати облради, сподіваюся, прислухаються до нас. На будівлі Рівненської районної ради після ухвалення подібного рішення уже вивішували червоно–чорний прапор. Я також як головний лікар обласного центру екстреної меддопомоги вивішу на нашій будівлі, якщо обласна рада проголосує. У моєму кабінеті червоно–чорний стяг є уже давно.

А ось Петро Долганов, кандидат історичних наук, викладач Рівненського державного гуманітарного університету, каже, що не ризикнув би ніколи козиряти червоно–чорним прапором.

— Він є символом радикального напрямку націоналізму — інтегрального, — зазначає пан Долганов. — І справа навіть не в тому, як відреагує Польща (ми не маємо давати закордонним колегам право впливати на нас, хоча рахуватися з ними повинні), а в тому, яку оцінку дадуть цьому кроку в самій Україні. Переконаний, що таку символіку не оцінить значна частина українців. Інтегральний націоналізм є частиною нашої історії, його мають об’єктивно вивчати дослідники: не оцінювати виключно з критики, як це робить московська пропаганда, але і не виключно з позиції позитиву, як це роблять українські націоналісти. Насправді все значно складніше. Радикальний напрямок українського націоналізму був уперше системно обґрунтований Дмитром Донцовим, котрий багато чого взяв із польського інтегрального націоналізму Романа Дмовського, якого у багатьох польських колах також вважають героєм. Ідеологія інтегрального націоналізму з позиції сьогодення є неприйнятною. Бо, наприклад, це була ідеологія однопартійності, що суперечить демократії. Свого часу був мейнстрім радикальних ідеологій і вони переживали сплеск популярності, але у контексті нинішньої побудови демократичної Української держави така ідеологія не може бути підґрунтям. І в нас є офіційний державний символ — синьо–жовтий прапор, якого достатньо, щоб підкреслювати патріотичні позиції.

Левко ЗАБРІДНИЙ.