З 22 по 30 січня 1992 року пані Бондар піднімалася на шаттлі «Діскавері» до зірок у компанії чоловіків.
Першою з канадських жінок у космос полетіла… етнічна українка
Побачивши в дитинстві літак, вона одразу взялася… будувати свій
У дівчинки з чудовим ім’ям Роберта Лінн і українським прізвищем Бондар, яка є першою канадською жінкою–астронавтом, були всі шанси присвятити себе дітям, церкві та кухні, дотримуючись класичного німецького формулювання трьох «К»: «Kinder, Kuche, Kirche». Але, на щастя, її мама–німкеня свого часу зуміла вийти за рамки цього принципу і відповідно виховала й доньку. А батько–українець, емігрант із міста Городенка на Івано–Франківщині, підтримував доньчине захоплення наукою.
Сьогодні вже ніхто не посперечається з тим, що для представниць прекрасної половини людства немає нічого неможливого. Давно стерлася умовна межа між жіночими та чоловічими професіями. Хоча стереотипи про слабку стать лишилися, і хто зна, коли і якими зусиллями й досягненнями вдасться їх повністю зруйнувати.
Відома на весь світ науковець, астронавт Роберта Лінн Бондар у дитинстві мала те, про що мріє чи не кожен допитливий школяр — невелику, але справжню лабораторію. Її облаштував батько, аби здібна до навчання донька могла, коли забажає, проводити різноманітні біологічні досліди. Його старання та креатив дали результат. Дитячий інтерес до природничих наук згодом переріс у більш глобальне захоплення: Роберту зацікавив космос. Дівчинка годинами спостерігала за зірками, читала фантастику та наукову літературу.
Роберта Лінн добре говорить українською, хоча на батьківщині батька не була жодного разу.
Ще в зовсім юному віці, проводжаючи батьків в одну з наукових експедицій, вона побувала на аеродромі. Вигляд літака настільки її вразив, що, повернувшись додому, разом із сестрою–близнючкою взялися майструвати і свій власний літальний апарат. Дарма, що творили його з картону та дерева — це була перша сходинка до мрії і самій колись піднятися у небо.
З дитячих бажань і виросло захоплення всього життя. Роберта згодом навчилася стрибати з парашутом, управляти повітряною кулею і навіть пілотувати літак. Наступною непідкореною сходинкою залишався тільки космос. Наполегливу дівчину не зупинила величезна кількість перевірок, які повинен пройти той, хто мріє сягнути зірок. Під час навчань у кандидатів оцінювали і психологічну стійкість, і фізичну готовність. Але всі іспити здавалися дрібницею перед великою мрією.
І ось 1984 року Роберту врешті зараховують до загону астронавтів, й вона вирушає у довгожданий політ. Цей період жінка згадувала згодом як найщасливіший у житті. На той час вона здобула ще й фах лікаря–невролога, тому під час експедиції мала конкретне завдання: досліджувати вплив невагомості на людину та рослини. Вона переконана, що результати проведених нею та її колегами експериментів допомагають вивчати тяжкі захворювання, зокрема діабет та хворобу Паркінсона.
Далі були монографії, численні дослідження, праця в наукових установах, вчені звання, урядові нагороди… На її честь назвали астероїд та парк, а також випустили колекційну срібну монету номіналом 25 доларів. Ім’я пані Роберти Бондар прикрашає Зал Слави Канади.
Зараз талановитій жінці 72 роки. Роберта Лінн добре говорить українською, хоча на батьківщині батька не була жодного разу. Незважаючи на світове визнання (є почесним доктором більш ніж двадцяти університетів США й Канади, членом Конгресу українців Канади), залишається надзвичайно простою у спілкуванні. Любить піші прогулянки, заняття з кульової стрільби і ще донедавна їздила велосипедом.
