Засновника «Поліської Січі» прозвали Бульбою через форму носа

20 червня 1940–го президент УНР в екзилі Андрій Лівицький наказав сформувати Українську повстанську армію «Поліська Січ». Очолити її мав Тарас Боровець. У ніч на
1 серпня разом із Валентиною Кульчинською він перепливає річку Західний Буг біля міста Влодави, але в результаті обстрілу радянських прикордонників його супутниця гине.

…Очільник «Поліської Січі» з’явився на світ у селі Бистричі нині Березнівського району Рівненської області. З дитинства працював, бо народився у багатодітній сім’ї. Першою прочитаною Тарасом книжкою став «Кобзар», подарований вояком дієвої армії УНР. Бульбою його прозвали хлопчаки за форму носа. Коли Тарас прочитав відому повість Гоголя, то почав пишатися своїм прізвиськом. Власне, як Бульба–Боровець і увійшов в історію.

Після одруження з дочкою чеського колоніста Анною Опоченською Боровець придбав Карпилівський гранітний кар’єр. За підпільну діяльність Тараса кілька разів заарештовували польські спецслужби, а в 1934–1935 роках він сидів у концтаборі «Береза Картузька».

Уже в 1941–му організована Бульбою–Боровцем «Поліська Січ» налічувала 10 тисяч бійців. У серпні того року бульбаші увійшли в містечко Олевськ, змусивши червоних накивати п’ятами. Там повстанці прийняли присягу на вірність Україні. Три місяці в містечку існувала так звана Олевська республіка. На її території діяла українська влада.

Оскільки Тарас Боровець не погодився з усіма вимогами оунівців, то його частини силою перепідпорядкували ОУН, багато бульбашів загинуло, в тому числі було закатовано дружину отамана.

У квітні 1942 року «Поліська Січ» почала боротьбу проти гітлерівців. Відомі три найбільші операції Бульби–Боровця проти нацистів: «шепетівська», коли був звільнений від німців великий залізничний вузол, «гощівська», коли повстанці захопили друкарню, та «людвипільська», під час якої українці в результаті бою спалили 5 автомашин і знищили 58 ворожих солдатів. Тоді ж Бульба вів переговори з німцями щодо співпраці у боротьбі з червоними партизанами, але його вимог про незалежну Україну не прийняли.

Пізніше почався конфлікт із бандерівською гілкою ОУН. Оскільки Тарас Боровець не погодився з усіма вимогами оунівців, то його частини силою перепідпорядкували ОУН, багато бульбашів загинуло, в тому числі було закатовано дружину отамана. Назву УПА бандерівці взяли для своїх формувань. Бульба ж створив формацію, яку іменував Українською народною революційною армією. Її останніх учасників енкаведисти виловили лише в 1948–му.

Після війни він емігрував на захід, де вів активну громадську діяльність. Воєнний хрест Української Народної Республіки та орден Українського Вільного Козацтва, генерал–хорунжим якого Бульба став 1976–го, племінниця отамана Марія Лантух після здобуття незалежності передала у Рівненський краєзнавчий музей. Серце Тараса Дмитровича зупинилося 15 травня
1981 року в Нью–Йорку.

Р.S. А ось у наступному четверговому номері «Волині–нової» за
15 березня ви прочитаєте буквально детективний матеріал, як енкаведисти 10 літ шукали друкарню засновника «Поліської Січі», але так і не знайшли. Де ж вона поділася?

Тарас СТЕПАНЮК