Як дві краплі води…
Сестра моя — дочка моя
Антон виник на моєму життєвому шляху тоді, коли я була вже не тільки покинута Василем, а й, як то кажуть у народі, вже трішки вагітна. Жах усього цього розривав мені груди. Надворі вирувала весна, як би ж то 2018-го, ні, це був 1958 рік. Я студентка університету. Що скажу батькам? Вони займають солідні посади. А дядько — так той взагалі голова колгоспу. Тітка — головний лікар районної лікарні. Звичайно, був варіант — притиснути Василя, примусити зі мною одружитися, пригрозити, що інакше вилетить з університету, в ті роки це спрацьовувало майже стовідсотково, але не могла виходити заміж нелюбою. А тут ще цей Антон, такий милий, так прикипів до мене
За важкими роздумами не помітила, як потяглася за черговим солоним огірком.
— Люсько, — вивела мене з гіркої задуми Тала (так усі звали гостру на язик Тетяну). — І давно ти вагітна?
Не можу передати вам, як я злякалася. Адже Талка недолюблювала мене саме через моїх батьків, не вірила, що стала студенткою без їхньої допомоги, бо навчання давалося мені не так легко, як іншим. Ото буде, як вона зараз побіжить і розплеще на весь університет!
— Що ти таке говориш? — вдала з себе обурену.
— Те, що бачу. Моя сестра їх десятками трощила. Он і в тебе за двадцять хвилин уже п’ятий.
Я пополотніла.
— Не бійся, — неначе прочитала мої думки Талка. — Ніхто не дізнається. Не хоче одружуватися? Так ми його змусимо. Але чому ж не хоче, навіть знаючи, хто твої батьки? Жив би, як в раю.
— Він не знає про посади моїх батьків. Я не казала. Мені хочеться, щоб мене любили не через їхнє суспільне становище, а за мої людські якості. До того ж — закохалася в іншого. І це найболючіше. Я не хочу його втратити.
Тала на хвилину замислилася. І цього їй вистачило, щоб придумати план, який врятував моє життя і дав надію на майбутнє.
— По-перше, — почала перераховувати, загинаючи пальці, однокурсниця, — все розкажеш батькам. Ти — їхня єдина дочка, вони тебе не вб’ють. Ну, максимум, на твоїй голові стане трохи менше волосся. По-друге, нічого не кажи Антону. Зустрічайся з ним доти, доки це буде можливо. Це десь місяців п’ять. Бо восени ти вже носитимеш пальто. Просто не бувай з ним у тих місцях, де його потрібно буде знімати. А потім перейдеш на заочну форму навчання, придумавши, що тобі потрібно доглядати хвору бабусю, і поїдеш до неї в село. Адже це буде вже глибока осінь, швидко темніє, ніхто теж нічого не помітить. З Антоном просто листуватимешся кілька місяців до пологів.
— І що це все дасть? — не могла зрозуміти я.
— А тоді, — Тала по-змовницьки підморгнула мені, — нарешті настає по-третє, і це найважливіше. Твоя мати стане матір’ю твоїй дитині, а ти будеш їй сестрою.
— А це як?
— Дуже просто, хай підкладає собі щось під одяг, наче вона вагітна. Коли ж прийде час пологів, ви їдете в лікарню до твоєї тітки. Ти загримуйся так, щоб виглядати старшою. Он підеш в театр і попросиш гриму. Я маю там знайому. І під час реєстрації видаєш себе за твою матір. Називаєш її ім’я, прізвище і тому подібне. Тим більше, там головна твоя тітка, то проблем не буде. Народила, взяли дитину, поїхали додому. Вчишся на заочному, глядиш свою дочку-сестру. Знову продовжуєш зустрічатися з Антоном.
Поклянись мені, що мовчатимеш до скону, бо раптом твоя дочка не зможе зрозуміти, що нема різниці, ким ти їй доводишся. Головне те, як ти її любиш!
— Так це ж гріх — відмовитися від своєї дитини, — пробувала запротестувати.
— Так ти ж не відмовлятимешся. Ти все життя будеш поруч із нею.
— Але хіба можна називатися сестрою, будучи матір’ю?
— У твоєї дитини буде мати. Це ти. Тільки у вигляді її рідної сестри. І яка, зрештою, різниця, ким ти їй доводитимешся? Головне для дитини — любов і піклування. Он скільки жінок є матерями, але чи всі вони, особливо ті, хто полюбляє заглядати у склянку, належним чином ставляться до своїх кровиночок? А скільки тих, хто відмовляється від діток, і тих, хто вирішив не народжувати! З тебе ж вийде найкраща мати у світі, повір мені, бо ти будеш одночасно і матір’ю, і сестрою! Тож починай діяти. І обов’язково поклич мене на твоє з Антоном весілля.
Звісно, я запросила Талку на весілля. За дружку. Моя мама взяла її за хресну для нашої донечки, яку, зрозуміло, назвали Тетяною і кликали Талою.
А ще на нашому весіллі вона познайомилася з братом Антона і стала його дружиною.
У нас із чоловіком народилося четверо синів. І я собі подумки казала словами з мультфільму: «Чотири синочки і лапонька дочка!» Моя дочка виросла, зігріта теплом моєї любові.
Час від часу мені таки хочеться розповісти їй правду. Але щоразу спиняюсь, згадуючи мудрі Талині слова, сказані перед смертю: «Поклянись мені, що мовчатимеш до скону, бо раптом твоя дочка не зможе зрозуміти, що нема різниці, ким ти їй доводишся. Головне те, як ти її любиш»!
Sandra OLEK.
