Чи продовжать ще на 20 років життя третього енергоблока Рівненської АЕС?

Третій енергоблок Рівненської атомної електростанції стане восьмим в Україні, який дозволять експлуатувати надалі. Перші два блоки РАЕС уже отримали такі погодження у 2010-му — ​на 20 років, і загалом стали першими в державі, які пройшли процедуру погоджень. За процесом слідкують не тільки українські фахівці, а й іноземні. Бо після аварії на Чорнобильській АЕС увага світу до атомної енергетики та безпечного її використання значно посилилася.

Як зазначає речниця РАЕС Вікторія Леонова, модернізацію енергоблока № 3 розпочали ще у 2011 році. Зокрема, провели дослідження, переобладнали турбінне відділення, а з грудня зупинили його на 240 діб для робіт у реакторному відділенні. Запуск енергоблока запланований на серпень 2018-го, проте тільки після перевірки та погодження Державної інспекції ядерного регулювання України. Саме ця інспекція і має визначити, на скільки років можна буде продовжувати термін його експлуатації. Запорізькій АЕС, яка недавно просила про таке погодження для свого блока, дозволили на 10 років.

Загалом в Україні працюють чотири атомні електростанції, які останніми роками виробляють близько половини всієї електроенергії в країні.

Окрім того, Рівненська АЕС отримала згоду громадськості. Тільки деякі учасники голосували проти.

— Громадськість не проти, але, погоджуючи, ставить вимогу, — ​коментує голова Володимирецької райдержадміністрації Володимир Хоружий. — ​Хоче, щоб у місцеві бюджети надходила вся сума, яка передбачена на зону спостереження АЕС. Наприклад, торік район мав отримати близько мільярда гривень з держбюджету, а насправді надійшло менше 400 мільйонів.

Зазначимо, що на Рівненській АЕС — ​чотири енергоблоки. Останній, четвертий, запрацював у 2004 році, три інші ​діють з радянських часів. Загалом в Україні працюють чотири атомні електростанції: окрім Рівненської АЕС у Вараші, ще є Хмельницька у Нетішині, Запорізька в Енергодарі та Південноукраїнська у місті Южноукраїнськ Миколаївської області. З 2014-го, коли виробництво електроенергії теплоелектростанціями різко впало через окупацію вугільних районів Донецької та Луганської областей, відсоток електроенергії, виробленої на АЕС, значно зріс. Чотири АЕС останніми роками виробляють близько половини всієї електроенергії в Україні.

Коментар

Володимир Кочмарський, кандидат фізико-математичних наук, професор Національного університету водного господарства та природокористування:

— Продовження терміну експлуатації енергоблоків — ​це не бажання АЕС, а потреба української енергетики. Наскільки це безпечно? Можна порівняти з автомобілями. Коли ви купуєте нове авто, розраховуєте, що воно працюватиме нормально років 5–7. Виїжджаючи зранку на старому з гаража, ви вже не маєте впевненості, що авто не зламається десь дорогою.

Енергоблок — ​це теж велика машина, складена із сотень тисяч частин. Їх взаємодія виміряна до мікросекунд. Коли система нова, ймовірність того, що вона дасть збій, — ​приблизно одна тисячна. Тобто на тисячу годин роботи можливий один збій. Якщо ж машина стара, ймовірність зростає у 5–7 разів. Окрім того, старі механізми доходять до того моменту, коли час, затрачений на їхній ремонт, дорівнюватиме часу експлуатації. А це невигідно, бо затрати завеликі.

Терміни експлуатації енергоблоків АЕС в Україні продовжують, бо нових не будують. Хоча ймовірність безвідмовної роботи таких систем значно знижується. Не можна сказати, будуть інциденти з викидами радіації чи ні, але у будь-якому випадку старі блоки працюватимуть значно менше, бо вони менш надійні.

У світі після першого продовження терміну експлуатації стараються енергоблоки заміняти, тобто продовжують їх роботу на час побудови нових блоків — ​на три – п’ять років. В Україні теж можна було б зводити по два енергоблоки на рік, якщо порахувати, скільки мільярдів доларів витікають з країни в офшори. А поки що ми вже 20-й рік тільки говоримо, що нам потрібно побудувати ядерний цикл, щоб у державі була можливість виготовляти ядерне паливо та переробляти його. Відпрацьоване паливо містить дуже багато корисних елементів. Вигоряє на АЕС приблизно 20% його, а 80% того, що залишається, — ​це уран та плутоній, який нам потрібен. А ми його нині віддаємо Росії, яка бере гроші за переробку і ще й повертає нам брудні радіоактивні відходи. Тому й виникла ще одна проблема — ​побудова сховища радіоактивних відходів поблизу Чорнобиля. Без нього наразі неможливо і виводити з експлуатації енергоблоки АЕС. Бо ж частина елементів з розібраного блока буде дуже радіоактивна. А система захоронення складна і недешева. Є кілька ідей: заховувати ці елементи у соляні шахти, бо там немає води, яка може переносити радіонукліди, або ж у гранітних пластах чи на дні моря. Але про потребу колись почати розбирати АЕС в Україні наразі навіть не йдеться. У тарифі за електроенергію, вироблену на атомних електростанціях, навіть немає такої графи. А коштує кіловат ядерної електроенергії 47 копійок, між іншим. Виробленої на ТЕС — ​1,8 грн.

Окрім того, маємо ще одну велику проблему. Працівники наших АЕС — ​висококваліфіковані спеціалісти, яких потребують і переманюють західні АЕС. А зарплати там набагато вищі.

Левко ЗАБРІДНИЙ