Ненормальна

Знаю: і безглуздо, й аномально.

Стільки літ спливло вже за водою…

Я якась, напевне, ненормальна,

Бо усіх порівнюю з тобою.

Той — мовчун, а той — словами сіє,

Той — хвалько, той — косить

під дурного…

I нічого, людоньки, не вдію.

Ну нічого, чуєте, ні–чо–го!..

Вже тебе на місяць відмовляла

I чебрець на припічку сушила…

Щось тоді не те, мабуть, сказала,

Не на тому зіллі ворожила.

Може… Може, вдатись до гіпнозу?

Бо між нами — не ріка, а прірва.

Ти в моєму серці — як заноза,

Як будяк, якого я не вирву.

Я таки направду ненормальна,

Божевільна, що там говорити…

Ох любове, любосте фатальна,

Відчепись, дай трішечки пожити!

Євгенія НАЗАРУК с. Лище Луцького району.