Перший замах на тіло Леніна вчинив селянин під впливом Голодомору

Непримітний чоловік спокійно зайшов у мавзолей (відвідувачів тоді ще не перевіряли перед входом), витягнув наган і двічі вистрелив. Проте у труну жодного разу не влучив. Третю кулю послав собі у серце. До стрільця кинулися вартові, але чоловік був уже мертвим.

Нікітін винним у всьому вважав Леніна. Тому вирішив розстріляти труну з його тілом і тим привернути увагу світової громадськості до становища в СРСР простих трудящих.

Пізніше енкаведисти дізналися, що вбитий — простий селянин Митрофан Нікітін. Народився на Брянщині, працював з 13 ро­ків. Після революції став дрібним сільським чиновником. Побував у багатьох місцинах Радянського Союзу і всюди стикався з несправедливістю. На початку 1930-х років Нікітін працював в Україні, де став свідком розкуркулення та початку Голодомору. Митрофан бачив, як помирають від голоду маленькі діти, як батьки зачиняють у підвалі частину своїх нащадків і цим прирікають їх на смерть, бо не мають чим годувати, і не міг із цим змиритися.

Пізніше працював у радгоспі «Прогрес» під Москвою, де намагався викрити місцеве керівництво у розтратах, пияцтві та крадіжках. Але його заяви були голосом того, хто волає у пустелі. Система захищала себе.

Нікітін винним у всьому вважав Леніна. Тому вирішив розстріляти труну з його тілом і тим привернути увагу світової громадськості до становища в СРСР простих трудящих. Свої думки Митрофан виклав у передсмертній записці. «Довкола злидні, голод, рабство, звірство, пришибленість якась. Люди бояться один одного, бояться слова зайвого сказати, знаючи, що за плечима ГПУ, катування, смерть. Люди від виснаження, від голоду падають і мруть, як мухи. Кругом лютує тиф та інші епідемічні хвороби, котрі все далі розповсюджуються. Так, дійсно, наш «російський соціалізм» дуже і дуже багато принесе лиха народу. Ще багато мільйонів загине від комунізму, від цієї химери, абсурду», — писав він.

Чекісти знайшли записку, яку надвечір того ж дня начальник урядової охорони Карл Паукер передав Сталіну. Диктатор написав на ній коротку резолюцію: «У мій архів». Там вона лежала довгих 60 років.

Про замах ніхто не дізнався, свідкам суворо заборонили говорити про нього під страхом арешту. Проте спроби знищити тіло Леніна робилися і надалі: труну били молотком, розтрощували скло ногою, двічі біля неї підривалися смертники. Але на той час уже встановили куленепробивне скло і замахи не дали результату. Тіло більшовицького ватажка досі лежить у центрі російської столиці.

Тарас СТЕПАНЮК