23 корови хай будуть здорові і дають бідони молока!

Відрядження у Дожву Турійського району до власниці особистого селянського господарства Тамари Андрейчук розпочалося з того, що заблудилися й випадково завернули у чужий двір — ​розкішний особняк відразу при в’їзді в населений пункт. Здивувалися, непогано людина на молоці заробляє! Але, як нам пояснили місцеві жителі, там мешкає чоловік, котрий займається «свинячим» бізнесом. А господиня молочної ферми живе у звичайній хатині

«Гляньте, які вони у мене гарні!»

Заходимо у чистенький доглянутий корівник, в якому немає традиційного запаху гною. У проході складено тюки з сіном.

— Навіть вікна довелося ними закласти, — ​пояснює пані Тамара, — ​сіно нещодавно привезли. На всю зиму свого не вистачає. Де ж його набрати, коли у мене тільки 4 гектари землі? Осипку, жом і силос також купуватиму. Стадо треба добре годувати, щоби давало якісне молоко. Гляньте, які мої корівки гарні, — ​з любов’ю та гордістю каже господиня. — ​Тільки потепліє, підуть на пашу.

Корівник - чистий і доглянутий.

Тамара Пилипівна хоч і виросла в селі Домашів Ківерцівського району, але в дитинстві не доїла корову. Вперше в житті спробувала цю роботу, коли у 1990–х роках переїхали з чоловіком Миколою на його батьківщину — ​у Дожву. Спочатку придбали пару корів, молоко здавали на Рожищенський сирзавод.

Здала 320 кілограмів, жирність — 4,4 відсотка.

— Найперше я купила за власні кошти доїльний апарат. Замовила в Києві й мені привезли, — ​розповідає жінка. — ​Коли тримала шестеро корів, то новенькі якісні апарати на Театральному майдані 21 фермеру з Волині вручав Борис Петрович Клімчук. І мені в тому числі. Досі ним користуюся. Але молоко здаю на приватне підприємство «Дубномолоко». Вже шість років з ними працюю й не маю жодних претензій. Зі мною завжди вчасно розраховуються.

За словами Тамари Андрейчук, із Дубна їй привезли й встановили холодильну камеру місткістю 800 літрів. Завдяки цьому одразу після доїння молоко охолоджується та зберігається за температури 4 градуси. Постійно контролюються чистота та якість. Готова продукція у її господарстві відповідає Державному стандарту — ​тільки вищого ґатунку та екстра–класу. Щоранку приїжджає молоковоз й забирає сировину на підприємство. Робота на домашній фермі — без вихідних та без відпустки.

Власниця селянського господарства: «У такій холодильній камері молоко не скисає».

— Можете подивитися мою накладну, — ​пані Тамара показує документ за 26 лютого. — ​Здала 320 кілограмів, жирність — ​4,4 відсотка. Взимку завжди менше молока. У мене 23 корови, так що роботи вистачає. Добре себе зарекомендувала голштинська порода, яку хочу розвести. Вже маю кілька первісток. У господарстві є рекордсменки, які дають навіть більше 40 літрів, а загалом — ​всі не менше 30 літрів за день. Прикро, але буває, що доводиться тварин здавати. Якось первістка розтелилася й давала влітку всього 7 літрів. Для чого її тримати? Замість неї купила іншу.

Голштинська порода корів вигідна для домашнього господарства.

Цікавлюся у Тамари Пилипівни, хто їй допомагає поратися біля чималого стада?

— Зі мною живуть дочка з зятем, то працюємо всі разом. А чоловік Микола з 2005 року має першу групу інвалідності — ​прикутий до ліжка, — ​із сумом каже жінка…

Де обіцяна державна підтримка?

Як зізнається Тамара Андрейчук, найгірше, коли без попередження відключають світло. Хоча живемо у XXI cтолітті й енергетики могли б зателефонувати. Це ж корови, вони не можуть чекати до вечора, поки відремонтують лінію! Доводиться доїти вручну. Але таке ставлення обурює найбільше. Зате коли треба доповісти в область, скільки Турійський район здав молока, то дзвонять і цікавляться. Торік у неї було зареєстровано 17 корів, то за літній місяць надоювала навіть 17 тонн.

— Держава тільки на словах підтримує вітчизняного сільгоспвиробника, — ​розповідає пані Тамара. — ​Чула, що й прем’єр Гройсман обіцяв допомогу. Тільки де ж вона? У 2016–му давали по 300 гривень державної дотації на корову, а в 2017–му Турійський район її чомусь не отримав. Коли будувала цього корівника, то казали: дамо вам кредит 250–300 тисяч гривень, але протягом року треба віддати всі гроші. Що ж це за позика? Скільки мені треба надоїти молока?! Але обійшлася без їхнього кредиту, власними силами. Скажу відверто, тримати багато корів нині не вигідно. Залишу 15 найкращих і все. Піде менше кормів й буде більше толку.

Власниця селянського господарства розраховує лише на себе. У січні цього року на фермі Тамари Андрейчук побував начальник департаменту агропромислового розвитку Волинської облдержадміністрації Юрій Горбенко, який пообіцяв, що допоможуть встановити молокопровід та збудувати ще один корівник.

— Не знаю, що з цього буде, але поки що у холодильну камеру молоко заливаю відрами, — ​усміхається пані Тамара. — ​Повірю тільки тоді, коли обіцянки поважних чиновників стануть реальністю. n

 

Коментар

Чому Тамара Андрейчук не отримала у 2017­му році дотацію, пояснив начальник департаменту агропромислового розвитку Волинської облдержадміністрації Юрій Горбенко:

– Дійсно, передбачено підтримку одноосібників, які тримають трьох і більше корів. Дотація у сумі 300 гривень на одну голову, але на умовах співфінансування: 150 гривень з обласного бюджету і 150 – з районного. Ми на обласному рівні були готові до цього й мали кошти, але проблема в тому, що Турійський район – єдиний на Волині, який не прийняв комплексної програми підтримки галузі агропромислового розвитку. Так вирішили районні депутати. Тому Тамара Андрейчук не отримає дотації за 2017 рік. Цілком ймовірно, що й у 2018­му можлива така ж ситуація.