В’ячеслав Сівчик — типовий опозиціонер, був заступником голови білоруського “Народного фронту”, координатором білоруської групи, яка перебувала на Майдані Незалежності під час помаранчевої революції...
В’ячеслав Сівчик — типовий опозиціонер, був заступником голови білоруського “Народного фронту”, координатором білоруської групи, яка перебувала на Майдані Незалежності під час помаранчевої революції, зазнав переслідувань лукашенківської влади. На прес-конференцію з ним запросила волинських журналістів Всеукраїнська молодіжна організація “Національний альянс”. У прес-конференції взяли участь голова цієї організації Ігор Гузь та голова Волинського обласного осередку “Національного альянсу” Ігор Кулик. На запитання журналістів— “що відстоювали білоруси у Києві на Майдані?”— В’ячеслав Сівчик відповів: — Ми там боролися за Білорусь, за її майбутнє. Ми боялися, що до влади прийде Янукович і у вас стане, як у нас, а без України свобода в Білорусі неможлива. Поразка української демократії відкинула б наші сподівання ще на кілька десятиліть. Білоруси також повинні мати право вибирати владу, на жаль, зараз вони цього позбавлені. У день виборів у Білорусі під мелодії старих радянських шлягерів створювалася атмосфера всенародного свята, а “результати” голосування були відомі за тиждень наперед. Образ “бацькі Лукашенка” — це продукт московських піарщиків, Павловського і компанії. Коли б ми мали змогу чесно обирати, то про “бацьку” забули б ще у 1996 році. Та, на жаль, люди наші роз’єднані, у нас практично не залишилося опозиційних засобів масової інформації, доступні лиш лукашенківські й російські. Працює система тиску й залякування, переслідування за політичні погляди. Сьогодні українці стали прикладом для білорусів у виборюванні своїх прав. Але не можна забувати й про можливість реваншу. Тому громадські організації повинні співпрацювати, обмінюватися інформацією, якої так бракує сьогодні у Білорусі. Адже рано чи пізно вона перестане бути “чорною діркою” Європи. В’ячеслав Сівчик відповів на численні запитання журналістів, які стосувалися його перебування в ув’язненні, на що він не без гумору відповів: “Сидів мало, але вдумливо”, а також — щодо рівня життя у наших сусідів, становища журналістів, перспектив співпраці білоруських опозиціонерів з українськими громадськими організаціями.
