І без тата-депутата можна досягти багато: двоє школярів з однієї родини самі оплатили майбутнє навчання у США

«То дуже розумні діти — ​і в них уся сім’я така»

Село зустрічає несподіваним березневим снігом. Від Нововолинська його відділяє всього кілька кілометрів. На зупинці в місті підбираємо двох попутників до Старої Лішні. Дорогу ми вже з’ясували наперед, тож підвозимо пасажирів швидше з цікавості, аби з перших вуст почути, як односельці реагують на інформацію про приголомшливий успіх юних земляків. «То дуже розумні діти. В них уся сім’я така, то й нема чому дивуватися», — ​жіночка років шістдесяти дає зрозуміти, що інакше у Торчил і бути не могло.

Тут ніби пазл має скластися: і вчитель помітити здібності, і школа вимагати, і батьки вчасно розгледіти вподобання дитини.

Стверджувати про те, що американська мрія у вигляді двох пристойних стипендій на навчання у вузах США несподівано «впала» на сім’ю Торчил, геть не доводиться. За омріяною закордонною освітою насправді ховається титанічна праця рідних брата і сестри: 18-річної Тетяни та 15-річного Андрія. І навіть тепер, коли квиток на навчання вже у руках, вони не байдикують. Андрій продовжує навчання у НВК «Нововолинська спеціалізована школа № 1– колегіум», готується до двох всеукраїнських олімпіад з фізики та астрономії. А ще разом із сестрою активно поширюють серед однолітків інформацію про проект, який і подарував їм можливість отримати закордонну освіту. От і тепер, напередодні вихідних, ми призначаємо зустріч із ними аж на вечір. А з понеділка вони презентують проект у кількох луцьких школах.

Це був шок: переможниця численних всеукраїнських олімпіад не подала документів до жодного вишу країни

 У затишній великій оселі нас зустрічає найменший господар — ​дворічний Сашко. Ще не відаючи про успіхи своїх старших брата і сестри, він перебирає на себе більшу частину уваги. Та й коли у Андрія і Тані згодом запитую про хобі, то вони, сміючися, зізнаються, що мають тепер одне заняття на двох: гратись із Сашком. Трохи із сумом загадують, як же він виросте, коли вони повернуться зі Штатів… А поки малий гуцає у Тані на колінах, вона розповідає про знайомство із програмою Ukraine Global Scholars, яка й подарувала можливість отримати стипендію: «Про неї прочитала у соцмережах. Заявку для участі подала ще в одинадцятому класі. Шанс потрапити до числа фіналістів був дуже малий. Якщо перевести його у цифри — ​то десь чотири відсотки зі ста. Але поступово проходила кожен етап (анкети, співбесіди, тести, написання есе і т. д.) і все більше хотіла дійти до фіналу».

Ukraine Global Scholars — ​благодійна програма, яка допомагає 14–17-літнім школярам зі вступом до найкращих навчальних закладів США. За 3 роки, відколи вона існує, майже два десятки українських підлітків виграли стипендії на 6 мільйонів доларів. Заснували програму молоді українці, випускники престижних іноземних вишів Юлія Сичікова, Михайло та Юлія Лемеші. Маючи досвід закордонного навчання, вони прагнуть поділитися ним із якомога більшою кількістю українських школярів, аби допомоги їм здобути право на якісну освіту.

Тим часом закінчився навчальний рік, одинадцятикласниця прекрасно склала ЗНО. І несподівано не подала документів до жодного українського вишу, чим неабияк здивувала ровесників. Переможниця численних всеукраїнських олімпіад, учасниця міжнародних — ​і нікуди? А вона вперто готувалася до реалізації власної «американської мрії». І ось у березні 2018 року приходить довгожданий лист зі Штатів. Зараз уже з усмішкою пригадує, що кілька разів його перечитувала, аби переконатися, що таки ось вона — ​справжня перемога. Отримана стипендія покриває вартість навчання, проживання, перельоти, страхування, придбання літератури та ін.

Навчатиметься Таня в одному із найкращих освітніх закладів Америки — ​школі-пансіоні The Gunnery School у штаті Коннектикут. Вона буде тут першою і поки єдиною українкою. Науковий напрямок, який обрала дівчина, — ​географія. Саме з цього предмета вона у 2016 році брала участь у міжнародній олімпіаді в Японії. До участі її підготувала вчитель Алла Горбач, яка колись, власне, і розгледіла в учениці нахил до тієї науки і розвинула його. До слова, цей педагог уже має у своєму «арсеналі» аж трьох учасників міжнародних олімпіад, і то у невеликому Нововолинську!

Звісно, відповідну освіту можна було б здобути і в Україні, але дівчина на власному досвіді переконалася, що належної практики на батьківщині не отримати. Теорія тео­рією, але коли ти знаєш все про мінерал і його не бачив на власні очі — ​то такі знання втрачають цінність. Аналогічна ситуація і з експериментами у кліматології та й у багатьох інших напрямках. Глибину знань Тані сповна оцінюєш тільки тоді, коли усвідомлюєш, що про всі ці премудрості вона може вільно розповідати англійською мовою. Також бездоганно знає німецьку, адже отримала ще й грант на навчання в університеті німецького міста Бохум та стипендію Українського католицького університету. Та від цих перемог відмовилася на користь навчання у США. А ще вона прекрасно малює. Тож зараз, поки є невеличка перерва до початку навчання, Таня взялася нарешті намалювати портрети подруг, які давно про це просили.

Робота створив у Старій Лішні — ​тепер мріє працювати у НАСА

Кількома днями раніше аналогічне повідомлення про виграну стипендію отримав і молодший на три роки Анд­рій. Він одночасно із сестрою проходив усі відбіркові тури. І навіть англійська мова, яку знав на той час на недостатньо високому рівні, завдяки мотивації та прикладу Тані далася несподівано швидко й легко. Напрямком навчання обрав фізику, яку ось уже кілька років вважає дуже крутою наукою, і взагалі колись мріє працювати у НАСА — ​космічному агентстві США. У тому, що йому це вдасться, навіть не сумніваюся. Ось хлопець демонструє сконструйованого власноруч робота, якого програмує на виконання певних рухів. Чудеса та й годі! А ще він грає на гітарі та гавайській укулеле (чотириструнному музичному інструменті). Усі ці захоплення 15-літнього юнака належно оцінили американські викладачі, і тепер на нього чекає трирічне навчання у школі-пансіоні Taft School у штаті Коннектикут і ще чотири роки коледжу чи університету. Дорога від його школи до навчального закладу сестри займатиме хвилин 20, тож самотніми за тисячі кілометрів вони себе не почуватимуть, тим паче, що у школі Андрія буде аж чотири представники України! А ще ж є соцмережі, скайп, то уся родина оптимістично налаштована, що навчання за океаном не перетвориться на цілковиту розлуку.

«Одного таланту замало, аби досягти успіху»

Не бояться талановиті діти ані перельотів, бо вже мають чималий досвід закордонних подорожей, ані мовного бар’єру, бо не раз випробовували свій словниковий запас на практиці. Тато Вадим хвилювався за те, щоб обов’язково обоє пройшли відбір, адже обоє старанні і достойні перемоги. От тільки мама Оксана свої переживання обрамлює у жарт, що їм там швидко стане надто добре і не захочуть повертатися. Та у її хвилюваннях на допомогу приходять умови програми, адже згідно з ними, фіналісти мають 5 років на те, щоб реалізуватися в Америці. Потім вони повинні повернутися в Україну, аби отримані знання попрацювали і на її розвиток. Бабуся Галина Федорівна, кот­ра якраз гостювала у внуків, щиро переживає, як же ж вони так далеко поїдуть, і досі ідеальною професією для Тані вважає вчителювання.

За допомогою програми Ukraine Global Scholars один волинянин уже здобуває безкоштовно освіту у США. Це Владислав Іванчук із Луцька, випускник 2016 року Луцької гімназії № 21 імені Михайла Кравчука. Він обрав економічний напрямок навчання.

Чи втомлюються діти? Так, особливо коли накладаються школа, олімпіади, підготовка до програми. Батьки бачать це як ніхто інший. Якось після участі у таборах від Ukraine Global Scholars (а їх проводять, аби краще підготувати дітей до співбесід) вирішили відпочити у Карпатах, то там Таня з Анд­рієм ледь не цілу добу …спали. Але і мама-педагог, і тато-шахтар прекрасно розуміють, що успіх приходить тільки до тих, хто працює над собою. Оксана абсолютно права у своїх твердженнях: «Хтось обирає облаштування побуту, хтось хоче гарно відпочивати і подорожувати, хтось — ​дорого одягатися. Для нас пріоритетом було навчання. Я з усією впевненістю можу стверджувати, що одного таланту замало, аби досягти успіху. Треба, щоб дитина мала де і як реалізувати свої знання. Не буває сенсацій на рівному місці. Тут ніби як пазл має скластися: і вчитель помітити здібності, і школа вимагати, і батьки вчасно розгледіти вподобання дитини».

Ця родина вже має приклад успішного закордонного навчання. Молодший брат Оксани Андрій Герус свого часу після закінчення Львівського національного університету ім. Івана Франка навчався у престижній бізнес-школі Великобританії. В Україні з отриманими знаннями він одразу став бажаним кандидатом на престижні посади. Сьогодні Андрій Герус є головою Асоціації споживачів енергетики та комунальних послуг та одним із найбільш авторитетних експертів у цій галузі. Можливо, саме він і став для племінників прикладом того, що все можливо, і не має значення, живеш ти у столиці чи Старій Лішні.