Чому так важливо вміти відпускати
Мандруючи світом, два ченці забрели в містечко. Там вони побачили жінку, яка не могла перейти дорогу, затоплену після сильного дощу
Вона потребувала сторонньої допомоги, щоб не забруднити одяг. Жінка нетерпляче стояла і похмуро дивилася на тих, хто проходив мимо. Зрідка вона лаяла їх, але люди ніяк не могли допомогти – у руках кожного був свій вантаж.
Молодший чернець побачив жінку, нічого не сказав і пішов далі. Його супутник швидко переніс її на інший бік вулиці. Жінка не подякувала, а лише розвернулася і пішла геть.
Вибір завжди за нами: нести болючу ношу з собою чи залишити її в минулому.
Ченці продовжили свій шлях. Молодший монах ішов у роздумах. Через кілька годин він уже не міг мовчати і сказав:
— Та жінка повелася невиховано й егоїстично. Але ви все одно допомогли їй! А вона вам навіть не подякувала!
На це мудрий монах відповів:
— Я переніс жінку кілька годин тому. Чому ти все ще несеш її з собою?
Мораль: якщо злість змушує нас перебувати в минулому, ми не можемо проживати сьогодення. Більше того, минуле не дозволяє нам рухатися вперед. Ми не зобов’язані прощати тих, хто навмисно заподіяв нам біль. Але ми повинні сприймати дійсність такою, якою вона є, і відпускати погані миті. Вибір завжди за нами: нести болючу ношу з собою чи залишити її в минулому.
Джерело: сoma.in.ua.
