«А давай його підірвемо»

У них красива форма, великі чорні пістолети і ще досить хороша репутація. Але ера «селфі з копом» минула, і щоразу більше критичних відгуків чуємо про «нашу нову поліцію». Чи не даремно їдять свій хліб волинські патрульні? Таке запитання «в лоб» ми поставили інспектору відділу моніторингу аналітичного забезпечення Патрульної поліції області Дмитрові Штурмі. Він, звісно, відповів, що не дарма, але без пояснень не обійшлося…

Повернення зими до Луцька трохи збило водіїв з пантелику, і вони «цокалися» машинами, наче крашанками на Великдень. Це, безумовно, додало клопоту правоохоронцям. Дмитро Штурма каже, що виклик на ДТП — це найскладніший момент у роботі патрульного. А якщо аварія з потерпілими, то ще й морально важкий. Молодий чоловік пригадує один із перших викликів, коли біля «Там–Таму» двоє людей у розтрощеному авто кричали від болю, а він вагався, до кого спершу підійти і як не нашкодити… Добре, що медики не забарилися.

Це, за словами Дмитра, найтяжче, що було у службі, — коли боявся за життя чужих людей. А от за себе було страшно, коли йшов по тоненькому льоду, намагаючись врятувати хлопчика, що провалився. Інспектор признається, що погано плаває, а тим паче взимку.

Якось літня жінка просила розшукати злодія, який спокусився на її… вставну щелепу. Це здається кумедним, але в той час, коли поліція допомагає пенсіонерці розібратися із зубами, може трапитися справжня біда, якій могли б запобігти патрульні.

Хоча по–справжньому небезпечних ситуацій у житті волинських копів не так багато, все ж трапляються випадки, яких не спрогнозував би жоден аналітик. Якось один із патрульних екіпажів зупинив водія поблизу Ковеля за порушення правил дорожнього руху. Поки складали протокол, неподалік зупинився чоловік на квадроциклі. Він підійшов до поліцейських, щоб їх «підтримати» і познайомитись. Як виявилося, чоловік нещодавно повернувся із зони АТО. Втім, правоохоронці помітили, що його товариськість була підсилена кількома випитими чарками, тому і перемкнули увагу на нього. Водій легковика обурився. І тут атовець сказав: «Я тебе навчу, як із поліцейськими розмовляти». Показуючи патрульному корпус гранати Ф–1 у кишені, додав: «Давай його підірвемо…» Якби це було в кіно, то після цієї фрази мала би бути тривала німа сцена… Але все відбувалося насправді, і служителі закону, не надто переймаючись драматизмом ситуації, почали «заговорювати зуби» військовому. Згодом з’ясувалося: «лимонка» — без запалу і вибухового заряду, що, безумовно, потішило всіх учасників цієї непересічної зустрічі.

Під час інтерв’ю ми старалися «розкрутити» Дмитра Штурму на яскраві емоційні спогади. Він же намагався «грати» доволі очерствілого копа. Та йому це не надто вдавалося.

Наприклад, інспектор розповів про випадок, коли дуже не хотілося фіксувати правопорушення. Якось 80–літній дідусь поцупив у луцькому міні–маркеті приправу до супу. Адміністрація магазину вимагала покарати старенького, незважаючи на спроби копів залагодити ситуацію. «Він же не алкоголь крав і не сигарети», — зітхає Дмитро. Але виявилося, що пенсіонер уже не вперше намагався щось пронести повз касу в тій крамниці, тому довелося скласти протокол.

Є у волинських поліцейських постійні «клієнти». Це люди, на рахунку яких близько 50 викликів правоохоронців. Здебільшого така активність зумовлена психічними розладами або ж старістю і самотністю. Якось літня жінка просила розшукати злодія, який спокусився на її… вставну щелепу. Це здається кумедним, але в той час, коли поліція допомагає пенсіонерці розібратися із зубами, може трапитися справжня біда, якій могли б запобігти патрульні.

Бажання поспілкуватися з поліцейськими у декого прокидається після розпитої плящини. «Хтось дзвонить до колишньої, хтось — до коханки, а хтось — до нас», — жартує Дмитро. Він розповів, що нетверезі «клієнти» завжди впевнені: якщо вони самі викликали правоохоронців, то ті їх не чіпатимуть. Втім, часто протокол складається саме на любителів оковитої. В такі моменти інколи виявляється, що порушник «має численних родичів у прокуратурі або ж особисто знайомий із міністром внутрішніх справ». Інспектор каже, що погроз на свою адресу чув дуже багато, але жодна з них, на щастя, не була реалізована.

Дмитро Штурма переконує: незважаючи на деякі неприємні моменти, жодного разу не пошкодував, що склав присягу поліцейського: «На попередній роботі я заробляв більше, тому сюди прийшов не по гроші. Я живу в цьому місті, тут моя сім’я, тож хочу, щоб вона була у безпеці».