Найстрашніший злочинець Америки (ліворуч) та спецагент міністерства фінансів, який запроторив його за грати.
Король гангстерів Аль Капоне не встояв перед мудрістю Еліота Несса
У 14 він відлупцював свою вчительку, у 19 — брав письмовий дозвіл на одруження у батьків, у 26 — контролював кримінальний світ Чикаго і «косив» небачене «бабло», у 30 «із хвостиком» — прав арештантський одяг у в’язниці, а в 48 — помер закінченим психопатом…
Альфонсе Ґабріель Капоне — значно відоміший як Аль Капоне — беззаперечний лідер «рейтингу» найпублічніших і найжорстокіших гангстерів, які порядкували у США міжвоєнного періоду. Розумний, хитрий, водночас гарячий (італійська кров!) — він швидко зробив блискучу кар’єру в кримінальному світі! Його батько був звичайним перукарем, мати — швачкою. Бачачи їхню тяжку й невдячну працю, кмітливий Альфонсе швидко зметикував: добре заробляти таки можна, але в зовсім інших «царинах» — як–от організація борделів, підпільних казино, торгівля «лівим» алкоголем…
Щоправда, заледве Капоне «стукнуло» 30, його «справа» почала занепадати. Ув’язнення, страждання від сифілісу (далися взнаки «грішки» молодості), забуття і смерть від пневмонії у 48 літ…
Молода італійська пара — Ґабріель та Терезіна Капоне — подалися до США 1894 року. А 17 січня 1899–го в Брукліні у них народжується четвертий син — Альфонсе. Згодом Капоне ще п’ять разів стануть батьками — тож працювати, аби прогодувати таку сімейку, вони мусили неабияк!
Тим часом Альфонсе ще підлітком почав демонструвати явні ознаки психопатії — патології характеру й темпераменту. Приміром, у 14 він… відлупцював свою вчительку з католицької школи! За що, звісно, був негайно звідтіля виключений.
Невдовзі Альфонсе Капоне потрапляє під крило «Тата Джонні» — гангстера італійського походження Джона Торріо. «Габаритний» юнак привертав увагу не лише своєю фізичною силою, а й розумовими здібностями у провертанні різних «темних справ».
Аль Капоне розробив зухвалий план: члени його банди переодягнулися у новісіньку форму поліції й увірвалися на підпільний склад конкурентів. Змусили тих підняти перед «правоохоронцями» руки й вишикуватися біля стінки, після чого… пролунала команда «Вогонь!»
Щоправда, гарячкуватий характер все одно давався взнаки! Якось юний нахаба «наїхав» на бувалого в бувальцях бандита Френка Галлучіо — за що без попереджень одержав «малюнок» ножем по обличчю! Саме звідтіля знаменитий шрам Аль Капоне — хоча він і любив «заливати», що це наслідок поранення, одержаного у Франції під час героїчних боїв Першої світової. Насправді ж ні в якій армії він жодного дня не служив.
Хоча гангстерське життя Чикаго таки було схоже на фронтове. Ну принаймні укоськати тебе могли чи не щохвилини! Адже італійські банди вели безкінечні внутрішні розбірки. Окрім того, вони направду воювали з ірландськими гангстерами. І таки ж було за що! Кажуть, коли «Тато Джонні» (після важкого поранення в черговій перестрілці) призначив своїм наступником 26–річного Аль Капоне, їхня банда щотижня збирала 300 тисяч «баксів» доходу. Як на 1920–ті — це приголомшлива сума!
А звідкіля, власне, такі грошиська? Основних «джерел», на яких «піднімалася» тогочасна мафія, було три.
Перше — так зване «бутлегерство». На той час у Штатах діяв «сухий закон» — тож підпільна торгівля алкоголем була надприбутковим бізнесом. Звісно, для цього треба було вчасно «прибирати» конкурентів і не забувати щедро «ділитися» з потрібними людьми у владі, зокрема в правоохоронних органах (ну от чим вам не сучасна Україна?).
Друге — гральний бізнес. Гангстери й самі полюбляли азартні ігри — проте основна ставка робилася на організацію гральних закладів та їхнє «кришування». До того ж вони виконували й роль таких собі «штаб–квартир», де тогочасне «кримінальне панство» регулярно збиралося, аби обговорити поточні справи, як–от: кого обкласти більшою «даниною», а кого відразу «пришити»…
Третє — сутенерство. Організація проституції завжди вважалася можливістю добре заробити. А що вже казати про буремні 1920–ті у США! Ось тут Аль Капоне, як стверджують дослідники його біографії, особливо любив «діяти особисто». Буцімто молодий гангстер залюбки проводив «співбесіди» з кожною новою претенденткою на «робоче місце» в котромусь із борделів! Така одержимість «інтимом», як ми вже знаємо, мала свої наслідки — у вигляді сифілісу…
Хоча таки була у житті Капоне й красива романтична історія! Ще 19–літнім Альфонсе закохується у на два роки старшу за себе ірландку Джозефіну (попри кримінальні війни «італійських» з «ірландськими»!) й одружується з нею (з письмового дозволу батьків — адже для самостійного ухвалення рішення треба було мати 21). Відомо, що молода пара мала сина — проте в різних джерелах доволі суперечливі відомості щодо цього.
Хоча незрівнянно більше Аль Капоне запам’ятався гучними кримінальними розбірками. Приміром, «різаниною на День святого Валентина» — його чи не найзухвалішим злочином, вчиненим у лютому 1929 року, який, щоправда, фактично став початком кінця Аль Капоне.
Якщо коротко, гангстер «№1» дізнався, що його затяті конкуренти з банди «Багса» Морана (Джордж Кларенс Моран — ще один «яскравий персонаж» гангстерських часів) організували потужний канал постачання в Чикаго контрабандного віскі. Провівши «розвідку» і добре вивчивши ситуацію, Аль Капоне розробив зухвалий план. Члени його банди (ймовірно, за безпосередньої участі ватажка) переодягнулися у новісіньку форму поліції й увірвалися на підпільний склад конкурентів. Змусили тих підняти перед «правоохоронцями» руки й вишикуватися біля стінки, після чого… пролунала команда «Вогонь!» — сімох людей буквально «зрешетили» кулями! Закуривши та насолодившись «видовищем», «поліція» неквапливо полишила місце розправи…
За гангстерськими мірками це справді було «круто». Але часи невблаганно змінювалися, Штати потроху ставали цивілізованішими — тож суспільство цього разу «не проковтнуло» чергову зухвалість Аль Капоне.
За справу береться професійний юрист і спеціальний агент міністерства фінансів Еліот Несс, який народився і виріс у сім’ї вихідців із Норвегії. Він підходить до зарізяки Аль Капоне, здавалося б, із геть несподіваного боку. Починає «вибивати» у того з–під ніг фінансовий фундамент, домагаючись закриття одного за одним закладів, які приносили банді прибуток. Ну а згодом лютого головоріза, як відомо, таки посадили… за ухиляння від сплати податків!
Для багатьох це й досі звучить смішно — проте насправді вийшло дуже дієво! У місцях позбавлення волі «всесильний» Аль Капоне провів близько десяти років — не маючи великого авторитету серед «співкамерників» і працюючи у в’язничній пральні…
Ну а Еліот Несс став одним із символів безстрашної і безкомпромісної боротьби за справедливість. Щоправда, людина, у «послужному списку» якої Аль Капоне — лише один із багатьох, за все своє життя «напрацювала» лише на копійчану пенсію, люту ненависть злочинного світу та власного керівництва… і всенародну любов, що після смерті в травні 1957–го поступово переросла в неофіційний «статус» національного героя США.
Аль Капоне ж помер на десять літ раніше — у січні 1947–го. Вже наче й давно вийшовши на волю, він ніяк не міг «знайти себе»: хворий гангстер із Чикаго 1920–х років у 1940–х видавався вже якимось анахронізмом. Він сердився на всіх, страждав різними фобіями — зокрема, йому постійно ввижалося, що «Багс» Моран таки вибирається зі своєї в’язничної камери й перерізає йому горлянку…
Зрештою Аль Капоне розбив параліч, наслідком якого стали пневмонія і смертельний серцевий напад.
Хоча варто зауважити, що колоритний образ «гангстера №1» навіть сьогодні має величезний вплив на масову культуру.
