Марлон Брандо тримав у роті спеціальну капу, щоб виглядати грізніше на екрані, а Путін, кажуть, ботокс собі вприскує.
Чим Путін схожий на Дона Корлеоне?
У рейтингу найкращих американських фільмів усіх часів за версією Інституту кіномистецтва картина Френсіса Форда Копполи займає другу сходинку відразу після «Громадянина Кейна», водночас критики одноголосно присуджують їй статус гангстерського фільму №1
«Хрещений батько» міг загубитися серед сотень інших голлівудських проектів, якби продюсери картини реалізували першочерговий задум. Адже, за їхнім баченням, стрічка мала би бути більш схожою на бойовик, а через тривалі діалоги в ній Френсіса Копполу декілька разів погрожували звільнити. Та й крісло режисера йому запропонували не одразу – лише коли від цієї роботи відмовився Серджо Леоне, про що згодом пошкодував.
Картина вийшла на великий екран у березні 1972 року й відразу мала неабиякий успіх. За результатами прокату вона зібрала понад 268 мільйонів доларів, тоді як на її створення автори витратили близько 6 мільйонів. Стрічка отримала три статуетки «Оскар»: як найкращий фільм року, за адаптацію сценарію Маріо П’юзо і Френсіса Форда Копполи та акторську роботу Марлона Брандо.
Фільм романтизує життя бандитів. І це була основна претензія критиків до картини
Так чим же завоював прихильність глядачів «Хрещений батько»?
Це історія про те, як герой війни Майкл Корлеоне, який хотів відцуратися кримінального бізнесу своєї сім’ї, перетворюється на холоднокровного ватажка клану, втопивши ворогів у крові. Фільм романтизує життя бандитів. І це була основна претензія критиків до картини. Звісно, її не доречно порівнювати із російським шансоном і такою ж недолугою кінопродукцією кінця 1990–х. Але згадайте епізод із відрізаною головою коня, яку знайшов у себе в ліжку герой фільму, продюсер Джек Вольц. Це була «пропозиція, від якої неможливо відмовитись» (слоган фільму) – і для персонажів на екрані, і для тих, хто спостерігає за ними із кінозали. Кмітливість Люки Бразі, вивірена жорстокість і цілеспрямованість, з якою він досягнув своєї мети, заворожувала публіку.
Крім того, викликала захоплення відданість сімейним цінностям і «справедливість» Дона Віто Корлеоне. На початку стрічки власник ритуального бізнесу Амеріго Бонасера просить «хрещеного батька» помститися за скривджену доньку, бо поліція не змогла йому допомогти. Ватажок клану погоджується покарати зловмисників, але відмовляється їх убивати.
Із розвитком сюжету градус жорстокості постійно зростає. У намаганнях захистити сім’ю Корлеоне перетинають усі можливі моральні межі.
Апофеозом стала сцена із хрестин, у якій новоспечений ватажок мафії у кадрі відрікається від диявола, в той час коли кілери вбивають усіх його противників. Не хочеться в один ряд із героями шедеврального фільму ставити такого мерзотного персонажа із реального життя, як Путін. Але саме його показова відданість «скрепам», відмова грати за загальноприйнятими правилами і тотальний шантаж усіх «партнерів» дуже схожі з життєвими орієнтирами клану італійської мафії з екрана. До речі, саме слово «мафія» у «Хрещеному батьку» жодного разу не прозвучало.
Леонід ОЛІЙНИК
