Курси НБУ $ 41.88 € 43.51
«Їхали й молилися, щоб старий УАЗ не заглох на дорозі, бо везли дівчинку з простреленим черепом»

Волинь-нова

«Їхали й молилися, щоб старий УАЗ не заглох на дорозі, бо везли дівчинку з простреленим черепом»

Один день із життя Ратнівського відділення екстреної медичної допомоги. Втім, в інших районах ситуація із забезпеченням спецавтомобілями теж не краща

«Тільки полагодили зчеплення, як надійшов виклик: «Кульове поранення»

— 21 березня у мене мав бути вихідний, але деньок видався таким гарячим, що було не до відпочинку. У нас завжди чергує 4  бригади — ​у Ратному, Межиситі, Заболотті й Велимчі. Маємо 7 автомобілів, але, на жаль, вони старі, дуже зношені. Єдиний сучасний — ​«Пежо» — ​зараз у Луцьку на ремонті. Решту «латаємо» як можемо, щоб завжди була резервна машина на випадок поломки. От і минулої середи довелося зранку терміново шукати зварювальника, бо на УАЗі полетіло зчеплення. Ремонтних баз на місцях не передбачено, хлопці-водії, що можуть, самі роблять, а в складних випадках без майстрів не обійтися, — ​розповідав старший фельдшер Федір Колотюк, відповідальний за роботу Ратнівського відділення екстреної медичної допомоги.

Маємо 7 автомобілів, але, на жаль, вони старі, дуже зношені.

Коли декілька років тому у віддалених селах закривали дільничні лікарні, чиновники клятвенно запевняли селян: «Матимете натомість належно обладнані амбулаторії з пунктами «швидкої», за 20 хвилин примчить бригада екстреної медичної допомоги на виклик». Обіцяли оновити парк спецтранспорту, але слова дотримати не змогли. Як завжди, через нестачу грошей. Одна укомплектована усім необхідним медичним устаткуванням машина коштує понад 2 мільйони гривень. Для бюджету такі витрати —непосильні. Обнадійливі наміри Президента поліпшити медичне обслуговування на селі досі залишаються планами. А реально із 107 автомобілів Волинського обласного центру екстреної медичної допомоги (ЕМД) 60 потребують заміни, з них 46 — ​це старі, ще радянські, УАЗи.

Про такі автомобілі часто доводиться тільки мріяти.
Про такі автомобілі часто доводиться тільки мріяти.

 Тож хоча працює у центрі багато справжніх професіоналів, не все залежить від медиків. Часто порятунок хворого — ​Божа воля. Саме так було того дня у Ратному.

— Тільки полагодили машину, як надійшов виклик: «Кульове поранення». Біда сталася у райцентрі, їхати близько. У Ратному 26 тисяч населення, а передбачене чергування тільки одної бригади. Якби дали нам новий автомобіль, можна було б і дві задіяти, — ​каже Федір Колотюк.

«На змаганні легше бути «асом», а тут — ​дитинка з діркою в голові»

Трирічна дівчинка, закривавлена, без свідомості, тільки рученята конвульсійно тремтять. Поранення у голову. Удвічі старша сестричка знайшла вдома в коридорі пневматичну рушницю, взяла побавитися і, як на біду, влучила маленькій у скроню. Дідусь, який наглядав за дітьми, миттю зателефонував на 103.

— Ми приїхали на виклик за 5 хвилин. Бог, напевне, попередньо влаштував мені «репетицію» з подібним випадком на всеукраїнських змаганнях, щоб я на практиці точно знала, як правильно діяти, — ​сама дивується такому збігу фельдшер Олеся Прач, яка тоді чергувала.

У поліській глибинці «швидку» не викликають із будь–якого приводу, там телефонують на 103, якщо справді біда. Тож працівники відділень мусять відточувати свій професійний рівень, адже їм іноді доводиться витягувати хворих буквально з того світу.

Не так давно колеги вітали команду Ратнівського відділення ЕМД: фельдшерів медицини невідкладних станів Наталію Колядюк, Олесю Прач та водія Сергія Корпача із «бронзою», здобутою на чемпіонаті бригад екстреної медичної допомоги «Кременецькі медичні ралі 2018». Волинські медики заткнули за пояс лікарські бригади з інших областей.

— Дехто мені казав, їдете, граєтесь там, мовляв, постановочні ситуації далекі від реальності. І мені так здавалося, коли на змаганнях випало кульове поранення у голову. А життя засвідчило, що медик мусить постійно вчитися, щоб бути готовим до різних ситуацій. Ми змогли живою доставити дівчинку до Ратнівської райлікарні. Стабілізувавши її стан, у супроводі реаніматолога вирушили до Луцька в обласну дитячу лікарню. Знаєте, коли ми їхали, я молила Бога, щоб наш автомобіль не заглох на дорозі. Адже життя маленької пацієнтки висіло на волосині, її треба було терміново оперувати, — ​розповідала Олеся Прач.

Аби пришвидшити транспортування дитини, назустріч відрядили «швидку» з Ковеля, яка продовжила естафету порятунку. А ратнівський драндулет, повертаючись назад, справді вийшов із ладу, добре, що медиків узяв на буксир автомобіль газової служби.

«До Щедрогора не добралися, добре, що живі зосталися…»

Без екстриму не обійшлося того дня й для інших бригад, які підстраховували колег із Ратного. Гарячою видалася зміна для фельдшера Надії Цьомах із Велимча.

— Спочатку виїхали на виклик у Кортеліси, там задихався чоловік — ​їв і вдавився. Дістати стороннє тіло я не мала змоги, але ми встигли довезти потерпілого до райлікарні, де йому надали допомогу. Потім у Ратному на базарі стало погано жінці. Далі нас скерували у Щедрогір до хворої з кровотечею. А минулої середи, як пам’ятаєте, дуже сніжило, дороги були слизькі. І хоч водій у нас досвідчений, і їхали ми нешвидко, бо на льоду не поспішиш, але посеред лісу автомобіль знесло з дороги, — ​досі не може справитися з хвилюванням Надія, згадуючи пережите.

Як розповідає, пощастило, що сповзаючи у кювет, машина зачепилася за придорожні берізки. Інакше могли б живими не вибратися з глибокого рову. Поки рятувальники витягали «швидку», у Щедрогорі родичі хворої жінки самотужки мусили шукати транспорт.

Не було можливості швидко перекинути туди іншу бригаду, бо, як на те, 21 березня не обійшлося без пригод у багатьох селах Ратнівщини. У Височному місцевий житель всадив собі ніж у живіт, намагаючись накласти на себе руки. Пораненого чоловіка з психічним розладом медики ледь вгамували, спинили кровотечу, доправили у Ратнівську центральну районну лікарню.

— У поліській глибинці «швидку» не викликають із будь–якого приводу, там телефонують на 103, якщо справді біда. Тож працівники відділень мусять відточувати свій професійний рівень, адже їм іноді доводиться витягувати хворих буквально з того світу. Мати б іще новий транспорт, і тоді рівень екстреної допомоги став би значно вищим, — ​переконує і лікар центральної диспетчерської Світлана Іщук.

До речі, учора ми зателефонували до обласної дитячої лікарні, щоб довідатися, як почувається маленька пацієнтка з Ратного. Як повідомив заступник головного лікаря Ігор Дородних, після проведеної нейрохірургами операції дитина ще перебуває в реанімації.

Telegram Channel