Запільські священики мали право варити пиво та горілку

Запільські священнослужителі мали ці землі ще з 1627 року, коли львівський каштелян Мартин Красіцький дозволив тодішньому сільському душпастирю та його спадкоємцям використовувати ріллю, поля, бджоли, луки, ниви. Надання земель підтверджували почергово усі наступні можновладці краю.

Надання земель підтверджували почергово усі наступні можновладці краю.

1660 року – Павло Тетеря, на той час майбутній гетьман був адміністратором Любомльської економії, яка належала іншому гетьману Війська Запорозького

– Івану Виговському. Через чотири роки – комісар Любомльської економії ксьондз Ян Малаховсь кий. Ще за кільканадцять літ – коронний гетьман, любомльський староста, князь Дмитро Вишневецький.

Через більш ніж 70 років княгиня Теофіла Любомирська видала документ на володіння церковними землями в урочищах Лузново, Матишевське, Калиновий Бір, Близниці. Вона дозволила священику Григорію Василевичу та його наступникам вільне виготовлення пива і горілки на домашні потреби, а також вилов риби на Великому болоті й заготівлю сіна на ньому.

Грамота звільняла настоятеля храму від усіляких утисків, жовнірських переходів, стягнень на постій війська та надавала інші свободи й права. Наступного року всі ці привілеї підтвердив і доповнив польський король Август ІІ. «Доводимо до відома урядників Любомльських, як нинішніх так і майбутніх, наше бажання: щоб згаданого побожного священика Запілля та його наступників шанували у правах і свободах, нами наданих, і застерігаємо, що ми охороняємо їх від інших посягань. Про що для більшої певності після власного

підпису короля звелено притиснути коронну печатку», – йшлося у королівській грамоті. Пізніше документ записали у гродські книги міста Холма. Завдяки цьому інформація дійшла до наших днів.

Про інші цікаві факти щодо дати 18 липня читайте у нашій рубриці «Доброго дня вам, люди!».