Безстрашна волонтерка стала мамою в інвалідному візку
Яна Зінкевич – волонтер, керівник служби «Госпітальєри». За період активної фази АТО у 2014-му врятувала більше сотні поранених українських солдатів із передової. За свою службу отримала нагрудний знак «За військову доблесть», нагороджена державним орденом «За заслуги» ІІІ ступеня. Переможець редакційної акції «Волині–нової» «Герої нашого часу»
Мирослава КОЗЮПА
2016 рік для Яни розпочинався трагічно і, здавалось би, без шансів на повноцінне життя. 5 грудня 2015-го автомобіль медичного батальйону «Госпітальєри», в якому їхала волонтерка, на слизькій трасі потрапив у ДТП: злетів з автошляху та декілька разів перекинувся. Яну Зінкевич викинуло з машини, внаслідок чого були пошкоджені хребет і ребра, а також внутрішні органи – дівчина перебувала у важкому стані. Попри те, що напередодні минулих новорічних свят госпітальєрку прооперували в ізраїльській клініці, медицина не особливо обнадіювала.
Та вже навесні доля, очевидно, за добрі справи і врятовані життя бійців, подарувала Яні Зінкевич диво: дівчина завагітніла. Батько дитини – комбат «Госпітальєрів» Максим Корабльов – запропонував коханій створити сім’ю.
У листопаді наша героїня народила здорову дівчинку, і як вдячність Господу назвали її Богданкою. Протягом вагітності сім’я облаштовувала побут для того, аби молодій мамі, яка пересувається у візку, було легше доглядати за немовлям.
Звичайно, що найбільший успіх року – вижити. А разом із цим ще й вдалося максимально багато в моєму стані зробити: народити дитину, що за прогнозами було нереальним, здолати різноманітні навантаження – від морального і фізичного пригнічення до повернення в батальйон «Госпітальєрів».
– Живемо у батальйоні, разом з іншими бійцями. Звичайно, що найбільший успіх року – вижити. А разом із цим ще й вдалося максимально багато в моєму стані зробити: народити дитину, що за прогнозами було нереальним, здолати різноманітні навантаження – від морального і фізичного пригнічення до повернення в батальйон «Госпітальєрів», – розповідає Яна Зінкевич.
Найбільше, що змінилося для волонтерки у році, що минає, – це обмаль часу на сон. Але поряд із цим стало набагато легше фізично, бо ж виношуючи під серцем малюка, вона повністю відмовилася від лікування і реабілітації, аби не нашкодити дитині.
– Усе стало по-іншому після появи Богданки. Найперше, що змінилося, — це життєві цінності: донька стала центром мого світу. Попри це материнські обов’язки потрібно чергувати з волонтерською справою, а думати про себе — це вже в останню чергу, – каже 21-річна жінка.
Новий рік і Різдво Яна з родиною святкуватиме у тимчасовій домівці на Дніпропетровщині. З нетерпінням чекає свят, бо сподівається зустрітися із своїми побратимами, адже з деякими бачилася рідко. Нині у складі створеного нею батальйону «Госпітальєри» перебуває 65 осіб, а в резерві – 200, частина з них перебуває за кордоном, але допомагає нам. Тож першочерговим завданням на наступний рік буде організувати та спланувати подальшу медико-волонтерську роботу.
А ще Яна Зінкевич мріє про власну домівку. Знає про ініціативу рівненських депутатів про виділення їй житла, але загадувати наперед не хоче, живе нинішніми проблемами.
– Потрібно визначитися, що робити з малечею. Зараз дуже допомагають батьки. Керівник не може залишити батальйон, тож поки я організовую їхню роботу, разом із донечкою потребуємо підтримки рідних, – ділиться переживаннями Яна. Єдине, у чому активістка впевнена, – що її маленьку Богданку чекає велике майбутнє, адже переживши стільки, ще навіть не народившись, по-іншому і не може бути. А ще вона сподівається на встановлення миру на Донбасі і одужання бійців, які перебувають у лікарнях.
У той же час мільйони українців моляться за найшвидше одужання госпітальєрки та просять Всевишнього подарувати мужній і незламній жінці ще одне диво – твердо стати на ноги.
На фото: Мама маленької Богданки винесла з поля бою понад сто наших воїнів.
