Лікар, який відчинив двері реанімацій і відкриває Україну світові

Сільковського торік багато писали і говорили. І про його принциповість та чесність, що допомогли відкрити канадську візу без липових довідок про фінансове благополуччя, і про поїздки у складі медичної християнської місії на Гаїті… А зустрітися і поспілкуватися із цим цікавим чоловіком ніяк не вдавалося. От і тепер інтерв'ю довелося брати заочно — через «Фейсбук»

 

Галина СВІТЛІКОВСЬКА

«Павло Сільковський зараз у США», — сказали в обласній дитячій лікарні цього разу. Перед тим я чула відповіді: «Він — на Гаїті», «Лікар зараз у Канаді», «У Києві. Питайте про нього у міністра охорони здоров'я».
Втім, була змога читати блоги Павла Сільковського, його роздуми про теперішній стан української медицини, про загальнолюдські цінності на сторінці у «Фейсбуці», за якими поставала постать лікаря-гуманіста, небайдужої людини, неординарної особистості.
Передаючи запитання панові Павлу, звичайно ж, здогадувалася, якою буде відповідь про найбільший успіх 2016-го. Адже ще влітку, коли на сайті МОЗ з'явився проект наказу про безперешкодний доступ до реанімацій, Павло Сіньковський написав: «Це революційні реформи, бо вони змінюють докорінно ставлення до пацієнта. Він більше не організм із набором функцій. Він — людина. Нас почало хвилювати його психічне і соціальне благополуччя. Він більше не буде прив'язаним. Він буде оточений рідними, а медики підходитимуть і наполегливо проситимуть дозволу виконати йому ін'єкцію. І цей процес не зупиниться. Дуже швидко батьки перетворяться із простих відвідувачів у повноцінних учасників лікувального процесу».

31 грудня 2016-го я вп'яте вирушаю в одну з найбідніших країн світу — Гаїті. Лечу туди з медичною християнською місією. Новий рік зустрічатиму серед тих, про кого зазвичай кажуть, що вони забуті Богом і людьми.

З'ясувалося, передбачення було правильним. На чільному місці у Павла Сільковського — його сім'я: дружина і 4 нащадків, але він з тих, хто професійним справам віддається сповна.
«Дуже радий, що живу в умовах, в яких мої дітки мають що їсти, що можу їх одягати, навчати, виховувати. Щасливий, що є відносний спокій і все необхідне для безпечного життя. Не можу сказати, що найбільший, але теж дуже важливий успіх — це введення в дію Наказу МОЗ України про безперешкодний доступ до пацієнтів реанімаційних відділень їхніх рідних. Це — результат нашої спільної боротьби разом з іншими активістами. Пишаюся, що є співавтором цього наказу.
Хотілося продовжувати рух у напрямку гуманізації української медицини, щоб вона мала «людське обличчя». Для цього їздив до МОЗ України і працював там місяць. Проте за час роботи створилося враження, що такі речі хоч і стоять на порядку денному, але точно не пріоритетні. Перевести ж їх у розряд питань з найвищим пріоритетом не вдалося. Я повернувся назад у свою лікарню. І це — особисте розчарування», — відповів нам пан Павло, який, до речі, у МОЗ потрапив на запрошення в. о. міністра Уляни Супрун.
Кривити душею цей чоловік не вміє. Це стало зрозуміло, коли він чесно розповів у листі до посольства Канади про статки українського лікаря, не бажаючи брехати про неіснуючі рахунки в банках. І візу відкрили. А Павло Сільковський, повернувшись з Канади, поділився: «Побував у країні, в якій отримав купу гарних вражень. І в якій цінують правду». А загалом, судячи з графіка цьогорічних поїздок, медик із Рівненщини активно відкриває Україну світові. От і в найближчих планах пана Павла — не мандрівка на курорт.
«31 грудня 2016-го я вп'яте вирушаю в одну з найбідніших країн світу — Гаїті. Лечу туди з медичною християнською місією. Новий рік зустрічатиму серед тих, про кого за- звичай кажуть, що вони забуті Богом і людьми. І мій новий рік вчергове розпочнеться з допомоги бідолашним жителям острова, які не мають здоров'я, коштів, освіти, їдять 1—2 рази на день і пересуваються пішки чи на ослах. І з таких добрих справ планую розпочати рік», — написав Павло Сільковський.